А ти береш участь в акції «Підтримаймо рідну мову»?

Візьми участь у безтерміновій акції! Мета акції – захистити українську мову. Це не акція проти інших мов, це акція в підтримку своєї рідної української мови! Яку форму підтримки рідної мови ти обереш – залежить від тебе, від твоїх можливостей, твоїх уподобань: хтось буде писати і розмовляти тільки українською, другий – збере підписи в захист української мови, третій – налагодить випуск значка «Говорю рідною» або щось інше. Але не будь байдужим. Не будь байдужим до того, як на твоїх очах паплюжать, зневажають, принижують, дискредитують твою рідну мову, мову твоїх батьків, мову багатомільйонного народу! Долучись до акції!

субота, 28 листопада 2015 р.

Украдене щастя (День пам'яті жертв Голодомору)

Голодомор
Надія Красоткіна

Голодна смерть, напевно, найстрашніша.
Вона повільна, довга і тяжка,
Жахлива і пекельна, найлютіша,
Бо зводить з розуму й така тривка...
А це ж було... І ніде правди діти,
Що заподіяли цю смерть більшовики.
Дорослі мерли, старики і діти —
Це геноцид кривавої руки.
Щоб наш народ нескорений здолати,
Що прагнув волі і в борні стояв.
Його рішили в чорнозем загнати,
Щоб голову вже більше не підняв.
Вмирали сім’ї, вимирали села...
Бо все забрали, що народ зростив.
Статистика доволі невесела...
Мільйони більшовицький кат згубив.
А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,
Як голодом морили чесний люд.
Бо ж пам’ять у народу не забрати...
Й не знищити, не змити, наче бруд.
Вона передалась нам генетично,
Й живе у нас завжди з маленьких літ.
І буде жити в Україні вічно,
То ж хай про це почує цілий світ!


Украдене щастя
(День пам’яті жертв Голодомору 32-33 рр.)
Автор КРІПАКОС

Украдене щастя, мільйонів народу,
Роками убите сховали в пітьмі,
В кайдани одягнену били свободу,
Впивалися кров’ю ці нелюди всі.
Красу розіп’яту на глум всьому світу,
Мовчали, не бачили вбивства і біль,
Коли умирали від голоду діти,
Збираючи крихти, черствий їли хліб.
Із вільних людей готували покірних,
Служити системі, що стверджує зло,
В батьків забирали майбутнє і віру,
Рабами робили наш рідний народ.
Добро розпинаючи, кидали в ями,
Усіх замордованих рідних людей,
Згубили життя, ненароджені мами,
Земля без усмішок маленьких дітей.
І болем це ріже на серці мов рану,
Їх долі і мрії, їх безлічі душ,
Я все пам’ятаю - молитвою стану,
За правду якою я лише живу.
24.11.12

ПАМ’ЯТЬ ГОЛОДОМОРУ
Страшні роковини
Панін Олександр

Крижаний горевій –
зброя сили лихої:
Осипається листя,
укриває поля,
Над скорботним безмежжям
України Святої
Віє Голоду Пам`ять,
завмирає земля...

Пам`ять Голоду плаче,
блякне Сонце в зеніті -
Чорний Мор на Вкраїну,
наче пошесть, упав...
Ненароджені душі,
ненароджені діти,
Їх батьки не зустрілись -
Голод жертви забрав...

Добрі люди, в тужливу,
смиренну годину
Запаліть на віконці
поминальну свічу…
У печалі завмерла
вся Русь-Україна,
Чисті сльози Моління
кожне серце печуть.

Хоч крадеться ізнов
Зло ординських погромів,
Обрій Сходу горить,
вигорає сповна -
Всенародний набат
б`є суворо на Спомин,
В наших душах живе
Вічна Пам`ять Сумна!

Голодомор
Автор Палагняк

Голодна смерть безжалісно косила
Люд в кожнім місті, в кожному  селі.
Плач, стогін по землі моїй носила,
Сиріт і трупи сіючи в пітьмі…

Голодомор, небачене страхіття,
Що холод навіває крізь роки,
Що серце кригою до сліз стискає.
Й скорботу розливає навкруги.

Голодомор.  Всього лиш тільки слово,
Але волосся  піднімається з  чола.
І постаті голодних й очманілих
Неначе йдуть до нас із небуття.

Кістляві руки тягнуться до хліба,
Уста шепочуть: “Боже, не вини…“
І сотнями лягають у могили
Мого народу дочки та сини.

Старі, малі…  За що вони віддали
Свої надії, мрії та літа?!
За що вони голодні умирали
На чорноземах косячи жита?

Голодомор. Московське лихоліття.
Це розпачу та відчаю набат.
Вінок терновий і петля на шиї,
Якими наділив нас  “старший брат ”.

Голодомор – незагоєнна рана,     
Яка пече неначе в оці сіль…
То Сталіну за  “вільний дух” данина,
То України вічний смуток й біль.

Забути ті часи не маєм права 
Й жахливі тридцять третього жнива
Хай будуть докором насильству й зраді,
Допоки наша нація жива.

пʼятниця, 6 листопада 2015 р.

Рух добровольців «Простір свободи»: в Україні триває повзуча русифікація

Незважаючи на Революцію Гідності і патріотичний підйом, в Україні триває повзуча русифікація. Такими є підсумки аналітичного огляду «Становище української мови в Україні в 2014-15 роках», оприлюдненого рухом «Простір свободи»
Документ, який був презентований 8 липня 2015 року у Києві, базується на даних державної статистики, соціології та власних моніторингових досліджень, здійснених волонтерами в усіх регіонах України.

неділя, 25 жовтня 2015 р.

Якою мовою говорили в Київській Русі

До Дня української писемності і мови (9 листопада)

Пропонуємо вам уривок із фільму «Сергій Висоцький. Память минулого», ДТРК «Культура» 2009. У фільмі йдеться про живу мову княжого Києва 11-13 століть - пряму попередницю сучасної української мови. А розгорнуту версію та ілюстрації можна переглянути тут: http://redchenko.com/?p=175


вівторок, 13 жовтня 2015 р.

Вірші до Дня захисника України

Білі лебеді у небесах
Христина Панасюк

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
В пам’яті назавжди, горітимуть серця,
Героям слава вічна, разом і до кінця.
Не журися моя ненько, витри сльози, піднімись.
Холоне кров, а стукіт серця… мить – уже мовчить
А материнські сльози, о скільки пролито їх,
за невинні душі, що покинули цей світ.
За що ці муки, те страждання,
Господи, скажи!
Ми вільний народ, єдина країна,
моя Україна. Моя Україна.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
Змучені лебідки, від болю…від біди.
Втомлені в своєму полоні самоти.
Дітоньки питають, коли ж прийде татусь,
в пам’яті лишилось – «чекай, я повернусь».
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець ­– ви свої не вберегли.
Білим птахом в небо полетіли,
ціна за свободу, життя, яку заплатили.
Закрились очі навіки, за країну милу,
а дома мати слізьми тіло його мила.
«О милий сину, чому мене ти покинув?»
«Вибач, так потрібно, я долю свою сам вибрав»
тисячі людей, сотні страшних смертей.
Ця біль застигла в серці – і не покине мене.
Чому не можна відкликати вбивств назад?
Чому не можна час повернути назад?
Я зневажаю тих хто винен у цьому всьому,
бере такий страх, біль, що навертаються сльози.
Ми це зробили, кайдани порвали,
від сили Україну, винні зализують рани.
Білі лебеді з перебитими крильми,
запалили тисячі сердець, свої не вберегли.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
СЛАВА УКРАЇНІ!

субота, 9 травня 2015 р.

Українці! Спілкуйтеся рідною мовою!

Українцям варто частіше спілкуватися рідною мовою (поради).
Позичив тут: Текст пристосований до формату блогу.
Кілька порад щодо того, як полегшити собі перехід на українську
Українці в Україні повинні розмовляти українською мовою.
Чому це важливо, написав користувач у мережі Facebook, відомий у столичних субкультурних колах як Зен. Колись він і сам послуговувався російською. Свої теперішні судження про мовне питання він виклав у профілі під іменем Zen Antipop
Пан Зен пояснює, чому це питання для нас таке важливе, а також – як легше наважитись і почати говорити українською.
Звісно ж, культурній людині слід володіти якомога більшою кількістю різних мов. Це зручно й корисно.
Але вкрай важливо не тільки знати, але й активно та щоденно послуговуватися мовою своєї країни. Коротке обґрунтування цієї тези.

Чому варто спілкуватися українською мовою?
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...