А ти береш участь в акції «Підтримаймо рідну мову»?

Візьми участь у безтерміновій акції! Мета акції – захистити українську мову. Це не акція проти інших мов, це акція в підтримку своєї рідної української мови! Яку форму підтримки рідної мови ти обереш – залежить від тебе, від твоїх можливостей, твоїх уподобань: хтось буде писати і розмовляти тільки українською, другий – збере підписи в захист української мови, третій – налагодить випуск значка «Говорю рідною» або щось інше. Але не будь байдужим. Не будь байдужим до того, як на твоїх очах паплюжать, зневажають, принижують, дискредитують твою рідну мову, мову твоїх батьків, мову багатомільйонного народу! Долучись до акції!

неділя, 31 травня 2009 р.

Микита Шаповал. Поезія

Донеччанин М.Ю.Шаповал

О.ОЛЕСЕВІ

З журбою радість обнялась!
Ще не засохли скрути сльози,
А щастя стало на порозі —
Весела пісня полилась.
Кругом панує лютий кат:
Людей мордує, палить хати,
Шпики лаштує і гармати,
Розстріли й громи аж лящать,
А радість б'є! Як з джерела
Вода, розкутая весною,
На кригу смерті йде війною,
Так сміла радість загула.
Людська могучая весна
Встає, як пролісок з-під снігу,
Бо гнів зламав давнішню кригу
Й зоря з-за хмар блищить ясна!
Чи чують люди! Вже журба
І радість гучно обнялись.
Як п'явки страшно дві вп'ялись
Одна в одну! Це боротьба...
Могуча радість, оживись!
Пручайсь на волю сміла, вільна-
З смутної весни голови...
1907

В ТЮРМІ

Зоря пророча


Во дні занепаду і кражі,
І розмордованого шалу,
Повстане серед вас на стражі.
Пророк, захисник ідеалу.
Не заховається сваволя
Від всекараючого слова,
І помарніє глум неволі
Й неправда їхня стоголова.
Дарма, що всі, як люті гади,
Сичать і кидатись на нього
Гуртом візьмуться серед зради-
Не вбить їм речника святого!
Самі, скатовані ганьбою
І криком нелюдської муки,
ВОНИ ВПАДУТЬ САМІ СОБОЮ
Серед всесвітньої розпуки.
І наближається вже буча!
Цію пекельною добою
Іде вже кара неминуча
Невпинно — дужою ходою.
Іде пророк! 3 любов'ю й світом
Назустріч вам, усім похилим,
Не герць з сваволею і гнітом.
На свято праведної сили.
Іде пророк і, може, згуба
Його розіпне або спале,
Та хрест його й огонь вік буде
Світить красою ідеала...
1908

ДІНЕЦЬ

Підперезав село убоге
Гінкий вигадливий Дінець.
Блискуча, вквітчана дорога,
Срібляно хвильний манівець.

Біжить не спиниться ніколи.
Поміж гаями, по степах,
Лани оре широкополі
І щезне в хащах і горах.

Відкіль течуть сріблясті хвилі,
І як простують і куди.
І що ховається в тій сині,
Що прикотила їх сюди?

Не знаю я цього і, мабуть,
Ніхто не ма на це снаги.
Як те, що кличе мене й вабить
На ці таємні береги.
Відкіль прийшов, куди і по-що?
Що там згубив — чи може тут?
І хто мені ту жаль розтроще
І згубні чари злих отрут?

Хто розіб'є старі кайдани,
Хто може “підвести ходи”?
…якісь таємні серця плани
Взяли і привели сюди.

І буду тут шукать, аж поки
Знайду природи джерело,
Й благать, щоб ясність цю і спокій
І моє серце там жило…
1910.


МІЙ РІДНИЙ КРАЙ

Мій рідний край — пахуче поле,
Мій рідний край — цвітучий май,
Моя журба, моя неволя,
Чорний рани біль, страшний одчай.

Мої невиспівані звуки,
І листя жовте з квітника,
Благально в гору зняті руки,
Перед нападом хижака.

Мій рідний край — слова дитячі,
Мій рідний край — думки старі,
І промінь ранішній неначе,
І світ вечірньої зорі…
1917.

***
Така вона розхристано-погана,
Така скривавлена й брудна,
Від крові й грабежу щоденно п'яна,
Розгуляна, розбещена, страшна,
А я ж за неї мріяв довгі літа,
Любив безтямно до снаги —
Була любов натхненно-сумовита
Й ламала бунтом всякі береги.
Тепер стою немов на кладовищі —
Дивлюсь, як блискають ножі
І ллється кров... О Ти, Найвищий!
Любить її хоч трохи поможи!
1919

***
Грядущим нашим поколінням,
Новим невідомим людям,
Ми залишаєм загадку-видіння —
І хвилювання їх грудям.
Це буде відгук наших дзвонів,
Що в наших грудях прогули,
Молитов наших і поклонів,
Бажань, жадань, надій, прокльонів,
Що з нами гостро так жили.
Час хвилювання і горіння,
В стовпах огненних краєвид
Лишає наше покоління,
Як незатертий бурі слід.
І ви зомлієте від туги
За нашим образом ясним,
За нашим дзвоном голосним,
Родитись будете з ним вдруге
Й ніколи не вмирати з ним.
1920

Демократія

Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.

М.Рильський



Демократія – форма політичної організації суспільства, що характеризується участю формальною (в експлуататорських державах) або фактичною (в державах соціалістичного типу) народу в управлінні державними справами. В широкому розумінні – форма керівництва будь-яким колективом, яка забезпечує активну участь його членів у здійсненні всіх заходів [с.193, 1].


1. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.

Українська версія Вікіпедії


Демократія – народовладдя, форма правління в державі, при якій влада належить народу.
Інколи дають інше визначення: демократія - форма правління в державі, побудована на визнанні народу джерелом влади; форма політичної організації суспільства, яка характеризується визнанням волі більшості. Іноді в конституції держави може бути записано, що влада належить народу, але при цьому владу в країні здійснює невелика група людей в особистих інтересах.
Слово "демократія" вперше стало вживатись в Стародавній Греції. Саме там вперше почали досліджувати це питання. Був поширений такий поділ держав за формами правління: влада одного (монархія), влада кращих (аристократія) і влада народу (демократія). Але справа в тому, що, скажімо, в Давній Греції (так само як і в Давньому Римі) рабів і чужоземців не відносили до громадян (тобто народу). Те саме стосується і деяких середньовічних держав, які називали демократіями, адже влада належала народу (виборність влади), але при цьому певну, досить велику частину суспільства просто не відносили до народу, представники цієї частини не мали права голосу. Тому деякі дослідники вживають такі слова, як рабовласницька демократія, феодальна демократія, буржуазна демократія, соціалістична демократія тощо.
Інколи демократію називають договірною формою правління, а інколи – перекрученою формою народного врядування, згідно з поділом усіх форм правління на шість можливих типів: тиранія як спотворена форма монархії, олігархія як спотворена форма аристократії та охлократія як спотворена форма народовладдя. Чиста демократія не викликала захоплення ані у філософів-аристократів, таких як Сократ, ані в прибічників мішаної форми правління, таких як Аристотель. Її часто протиставляли так званим складеним устроям (де було змішано елементи монархічного, аристократичного та демократичного правління), типовим для класичної Греції та республіканського Риму.
У сучасному світі все ще змішують поняття демократії (народовладдя) з конкретним проявом її - формою державної влади, яка є зручною в сучасному світі з ринковою економікою, зокрема у США та країнах Західної Європи. Тоді кажуть, що демократія - це обов'язково: виборність органів влади; поділ державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову; підпорядкування меншості більшості; захист прав меншості; наявність політичних прав і свобод.

Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/Демократія


Російська версія Вікіпедії

Демократия — вид политического устройства государства или политической системы общества, при которой законодательные и исполнительные функции осуществляются как через прямое народовластие (прямая демократия), так и через представителей, избираемых народом или какой-либо его частью (представительная демократия).
Главным признаком демократии является законодательно обеспеченные выборные формы как пропорционального представительства во власти (коллективный орган) так и авторитарного представительства (президент), и обязательного наличия любых форм неотъемлемых прав граждан.
Главная формула понятия демократии заключена в формулировке *Права и Свободы Человека и Гражданина* где *Права* являются категорией законодательно-регулируемой свободы, а *Свободы* - формой свободы необходимой для бытового использования и прямо не-регулируемых законодательством, но являющихся неотъемлемой частью общей Концепции Общества закрепленной в Основном Законе.

История
Исходной формой демократии была прямая демократия в небольших городах-государствах в древней Греции (Афинская демократия), и некоторых древних городах на Руси. Критика демократии (в её античных формах) имеется уже в теории государства Платона (диалог «Государство»), одним из главных недостатков демократии у которого выступает её крайне низкая обороноспособность. При этом во многом анализ Платона относится и к современным формам демократии, хотя многие современные авторы надеются на то, что технический прогресс делает демократию значительно более жизнеспособной. Существуют и многочисленные примеры более современной критики демократии, основывающиеся на различных теоретических подходах.

Впоследствии, с усложнением решаемых государством задач, прямая демократия была практически повсеместно вытеснена монархическими формами правления.
В настоящее время демократическое правление обычно носит форму западной европейской представительной демократии, получившей название «либеральная демократия». Среди её теоретических основоположников были Жан Жак Руссо (1712—1778), Джон Локк (1632—1704) и Монтескьё (1689—1755). Развитие средств массовой коммуникации, автоматической обработки информации, теории искусственного интеллекта с инженерией знаний, с учетом нарастающих сложностей с реализацией представительной демократии, возродило интерес к её прямым формам.

Признаки демократического государства
Современное понятие демократии включает следующие гражданские права и свободы: свободу слова при наличии ответственности за использование данного права; свободу вероисповедания и отправления веры, религиозных культов и обрядов; отделение религии от государства и школы; свободу выбора языка межличностного общения; независимость печати и других средств массовой информации (включая телевидение); деполитизацию и департизацию армии, полиции, органов государственной безопасности, прокуратуры и суда, рядового (неполитического) состава аппарата органов государственной власти и управления; гражданский, общественный и парламентский контроль за армией, полицией, органами госбезопасности и другими силовыми структурами; право гражданина на свободное получение и распространение полной, достоверной и правдивой информации о деятельности органов власти и управления; свободу творчества и творческого самовыражения, и в частности свободу выражения мнений; свободу мирных собраний, шествий, митингов и демонстраций; свободу союзов, организаций и политических партий, не запрещённых законом; право граждан свободно объединяться в любые не запрещённые законом общественные организации, группы, союзы и политические партии; гарантии личной неприкосновенности граждан; право человека на жизнь, личную свободу и безопасность; право частной собственности, гарантии её неприкосновенности; право на свободу не запрещённой законом экономической деятельности (право на труд); независимость и беспристрастность суда; право человека на честное и объективное разбирательство его дела в суде при обеспечении реальной состязательности сторон обвинения и защиты и строгом соблюдении презумпции невиновности; строгое соблюдение принципа разделения законодательной, исполнительной и судебной власти; ответственность чиновников исполнительной власти перед представительными органами; ограничение вмешательства государства в деятельность экономических субъектов, граждан, общественных организаций, партий и движений, религиозных конфессий, органов местного самоуправления; сильное местное самоуправление; развитое гражданское общество; развитые институты парламентаризма, включая парламентские расследования; всеобщее, равное и прямое избирательное право при обеспечении реального равноправия и состязательности кандидатов, политических партий и движений и их программ;
государственные гарантии внутрипартийной и внутрипрофсоюзной демократии, в частности гарантии свободного существования внутрипартийных фракций и соблюдения определенных процедур при выборах партийных органов — это не может являться внутренним делом ни одной партии, претендующей на участие в выборах.

Связь демократии с США
Распространена точка зрения, что в настоящее время термин «демократия» используют всего лишь как прикрытие западных стран (прежде всего США) для оправдания политики двойных стандартов. Согласно этой версии, страны, поддерживающие США, считаются демократическими, а во всех остальных странах — авторитаризм или тоталитаризм (выбирается более «подходящий» политический режим). «Распространение демократии» является оправданием для совершения агрессивных действий.
Противники этой точки зрения утверждают, что данное мнение имеет место «среди жителей стран, подвергаемых усиленной антиамериканской пропаганде со стороны подконтрольных правящим режимам СМИ», и что среди проамериканских режимов существовало и существует немало таких, которые Государственный департамент США признаёт авторитарными (но не тоталитарными — все страны, признанные США тоталитарными, негативно относились к Соединённым Штатам). Однако сторонники такого взгляда на понятие демократии существуют и в западных странах, поддерживающих американскую политику, и в самих США.
Следует отметить, что в некоторых других странах термин «демократия» с похожей целью также используется, но значительно реже. Так, социалистические страны называли себя народно-демократическими, указывая при этом, что либеральная демократия является ограниченной или даже фальшивой, тогда как народная демократия — единственная правильная (с точки зрения США и многих западно европейских стран, а также диссидентов все «народные демократии» являлись тоталитарными государствами).

Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/Демократия

неділя, 3 травня 2009 р.

Асиміляція

Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський


Асиміляція – злиття одного народу з іншим шляхом засвоєння його мови, звичаїв [с.71, 1].


1. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.


Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії

Асиміляція - дія за знач. робити кого-небудь, що-небудь подібним до себе, перетворювати на свій лад.
• засвоєння етнічною меншістю взірців і норм домінуючої культури з втратою своїх власних. Відома примусова і відносно м'яка асиміляція.

Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/


Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Ассимиляция в социологии и этнографии — потеря одной частью социума (или целым этносом) своих отличительных черт и замена заимствованными у другой части (другого этноса). В целом, это этнокультурный сдвиг в самосознании определённой социальной группы, ранее представлявшей иную общность в плане языка, религии или культуры.
Ассимиляция может носить как добровольный характер — увлечение другой более развитой или привлекательной культурой, межнациональные и межконфессионые браки и т. п.; так и принудительный (насильственный) характер — завоевание, численное истребление, вынужденное переселение, законодательная деятельность, направленная на подавление тех или иных культурно-языковых проявлений.

Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/

Анексія, анексіонізм, анексувати

Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський



Анексія – насильницьке приєднання, загарбання однією державою всієї (або частини) території іншої держави або народу [с.51, 1].

Анексіонізм – загарбницька політика [с.51, 1].

Анексувати – насильницьки приєднувати (загарбувати) всю або частину території іншої держави [с.51, 1].

1. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.


Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії

Анексія — це насильницьке захоплення державою всієї або частини території іншої держави або народу і включення до складу своєї.

Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/


Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Аннексия — насильственный акт присоединения государством всей или части территории другого государства в одностороннем порядке. По международному праву аннексия — один из видов агрессии и в настоящее время влечёт международно-правовую ответственность.
Аннексию следует отличать от оккупации, которая сама по себе не влечёт изменения юридической принадлежности территории. Так, например, Босния и Герцеговина, находившаяся под оккупацией (то есть фактическим контролем) Австро-Венгрии с 1878 года, была аннексирована ею только в 1909 году, а до того считалась формально территорией Османской империи.
Употребление термина в советской литературе
В советской литературе термин «аннексия» не применялся в отношении СССР. Так, например, говорилось об аннексии Румынией Бессарабии в 1918 или Германией Судетской области в 1938 году. В то же время в отношении территорий, включённых в состав СССР в период с 1939 по 1941 (Западная Украина, Западная Белоруссия, Северная Буковина, Латвия, Литва, Эстония, Бессарабия, Тува), всегда употреблялись термины «воссоединение» или «присоединение» — для территорий, ранее входивших в состав Российской империи, или «передача» — в отношении Карельского перешейка и, позднее, Калининградской области. Это связано с тем, что включение той или иной территории в состав СССР было обусловлено просьбами населения этих территорий.
Примеры аннексий
• 1783 — Российская империя аннексировала Крымское ханство.
• 1848 — Франция аннексировала Алжир.
• 1900 — США аннексировали Гавайские острова.
• 1918 — Румыния аннексировала Бессарабию, до того входившую в состав России.
• 1938 — Германия аннексировала Австрию, которая до этого являлась независимым государством (аншлюс)
• 1967 — Израиль аннексировал Восточный Иерусалим, до этого находившийся под контролем Иордании, а в 1981 — сирийские Голанские высоты.
Утверждения об «аннексии» во внешнеполитических выступлениях
Нахождение на территории Абхазии и Южной Осетии миротворческих сил РФ грузинская сторона считает аннексиями, противоречащими международному принципу нерушимости границ. В России признают Южную Осетию и Абхазию независимыми государствами, освободившимися от Грузии. Ни то, ни другое государство Россия не объявляла частью своей территории, то есть об аннексии не может быть и речи.


http://ru.wikipedia.org/wiki/

Імперія, Російська імперія

Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський



Імперія – монархічна держава, очолювана імператором. Великі капіталістичні держави, що, як правило, мали колоніальні володіння [с.277, 1].



1. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.


Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії

Російська імперія — назва, що позначає московську державу у Росії із приєднаними до неї територіями а також офіційна назва Росії з 1721 року до лютневої революції 1917 року.
Основним елементом герба Російської імперії був двоголовий орел. Цей символ прибув до Московської Держави як придане дружини царя Івана ІІІ, з Візантії. "Боже, Царя храни" був державним гімном.

Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/


Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Империя — тип государства до появления национального государства. «Обширное государство, включившее в свой состав территории других народов и государств». Многие империи, с целью сохранения своей территориальной целостности и единства, стремятся к нивелировке этнических и религиозных групп внутри государства, что нередко приводит к доминированию лишь одного этноса (титульная нация).
Наличие монарха — императора во главе государства не является обязательным признаком империи, так как титул «император» может использоваться произвольно, без всякой связи с сущностью государства
Признаки империи
В настоящее время широко применяется также переносное толкование слова «империя». В этом случае под ней подразумевается большое по территории и населению государство, имеющее следующие признаки:
1. наличие сильной армии и полиции;
2. большое внешнеполитическое влияние;
3. мощная национальная идея (религия, идеология);
4. жесткая, как правило, единоличная, власть;
5. высокая лояльность населения;
6. активная внешняя политика, направленная на экспансию, стремление к региональному или мировому господству.
Государство, отвечающее этим признакам, будет являться империей. При этом монархия как тип государственного устройства не обязательна.
Многие государства, развиваясь по пути «вверх и вширь», рано или поздно становятся империями. На протяжении человеческой истории существовало много империй. Наиболее известные: Византийская империя, Римская империя, Российская империя, Британская империя, Испанская империя, Франция при Наполеоне, Третий рейх.
Некоторые государства проходили через стадию империи несколько раз (Франция, Германия, Россия).

Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...