А ти береш участь в акції «Підтримаймо рідну мову»?

Візьми участь у безтерміновій акції! Мета акції – захистити українську мову. Це не акція проти інших мов, це акція в підтримку своєї рідної української мови! Яку форму підтримки рідної мови ти обереш – залежить від тебе, від твоїх можливостей, твоїх уподобань: хтось буде писати і розмовляти тільки українською, другий – збере підписи в захист української мови, третій – налагодить випуск значка «Говорю рідною» або щось інше. Але не будь байдужим. Не будь байдужим до того, як на твоїх очах паплюжать, зневажають, принижують, дискредитують твою рідну мову, мову твоїх батьків, мову багатомільйонного народу! Долучись до акції!

пʼятниця, 17 липня 2009 р.

Сталінізм і нацизм – одного поля ягоди

Парламентська Асамблея ОБСЄ на початку липня 2009 року проголосувала за прийняття резолюції, яка рівною мірою засуджує сталінізм і нацизм, які названі тоталітарними катастрофами ХХ століття, а в честь їх жертв запропоновано встановити міжнародний День пам’яті, приурочивши його до дня підписання пакту Ріббентропа-Молотова 23 вересня 1939 року.
Проект даної резолюції запропонували представники Литви і Словенії, у якій сказано, що «два головні тоталітарні режими, нацизм і сталінізм, принесли геноцид, порушення прав і свобод людини, військові злочини і злочини проти людства»
Із 320 делегатів за прийняття даної резолюції проголосувало 308, не підтримали прийняття резолюції 8 делегатів, ще 4 утрималися. Прийняття даної резолюції дозволить країнам бувшого СРСР вимагати від Росії компенсації за окупацію.
У документі згадується також сучасна російська дійсність і звучить вимога від Росії (учасниці ОБСЄ) відмови від прославляння радянського минулого і «прикрашання історії».
Делегація Росії бойкотувала підписання даного документу. Депутати Госдуми та члени Совєта федерації виступили з сумісною заявою, а комуністи вимагають офіційної реакції від російського МІДу.
На наш погляд, і сталінізм, і нацизм мають багато спільних рис і заслуговують на зневагу та засудження як антигуманні та антилюдські системи.

Сталінізм

Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський

Сталінізм
На жаль, українська редакція Вікіпедії не дає тлумачення цього слова

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Сталинизм — система государственного управления и совокупность государственной политической системы и идеологии, получившие название по имени И.В. Сталина.
По определению историка А. Рогинского, — система государственного управления, совокупность специфических практик сталинского руководства; наиболее специфическая характеристика сталинизма, его родовая черта, — террор как универсальный инструмент решения любых политических и социальных задач.
По некоторым сведениям, термин был впервые использован Л. Кагановичем для обозначения формы, получившей теоретическое развитие при И.В. Сталине, от имени которого образован. В СССР начал официально использоваться с началом политики гласности.
Среди сторонников некоторых направлений марксизма, например, троцкизма, термин «сталинизм» используется для обозначения идеологии и политической системы, существовавшей в СССР и других социалистических странах как во время жизни и нахождения у власти И. В. Сталина, так и в последующий период до распада СССР и реставрации капитализма. При этом сталинизм рассматривается как идеология и политика, искажающая марксизм.
Сталинизм характеризуется следующими чертами:
- теоретическим обоснованием в случае запаздывания мировой революции возможности построения социализма в одной стране при буржуазном окружении;
- террором против граждан СССР и граждан других стран;
- объявление марксистской идеи отмирания государства достижимой посредством его усиления: отмирание государства придет не через ослабление государственной власти, а через её максимальное усиление, необходимое для того, чтобы добить остатки умирающих классов и организовать оборону против капиталистического окружения, которое далеко еще не уничтожено и не скоро еще будет уничтожено;
- доминирование руководящей коммунистической партии;
- обязательное идеологическое воспитание в духе идей руководящей партии;
- культ вождя (И. В. Сталина, а также его местных «продолжателей» — Энвера Ходжи в Албании, Клемента Готвальда в Чехословакии, Матьяша Ракоши в Венгрии, Георге Георгиу-Дежа в Румынии, Ким Ир Сена и Ким Чен Ира в Северной Корее, Вильгельма Пика в ГДР и Хорлогийна Чойбалсана в Монголии);
- плановая экономика с почти полным огосударствлением собственности на средства производства;
- насаждение тоталитаризма с контролем государства за всеми сферами жизни общества, включая личную жизнь и культуру.
Защитники сталинской политики утверждают, что одним из достижений Сталина является его роль в победе СССР в Великой Отечественной войне, а также объективные экономические успехи СССР.
Критика сталинизма.
Наиболее известным критиком сталинизма являлся Лев Троцкий, марксист, выдающийся революционер, один из руководителей Октябрьской революции, первый руководитель Красной Армии.
Противники сталинизма вполне обоснованно считают его массовым и опасным заблуждением, а Сталина — непосредственным виновником массовых репрессий в СССР. В вину Сталину ставится то, что чистки (в особенности ликвидация высшего командного состава Красной армии) подорвали обороноспособность СССР перед Великой отечественной войной.

Нацизм, націонал-соціалізм

Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський


Нацизм (націонал-соціалізм) – назва фашизму в гітлерівській Німеччині [с.457, 1].

Націонал-соціалісти, нацисти, наці – члени гітлерівської фашистської партії в Німеччині в 1919-45 рр. З метою обдурення народних мас гітлерівська партія демагогічно назвала себе «націонал-соціалістичною», проте в дійсності гітлерівці - затяті вороги соціалізму й демократії, найзлісніші реакціонери. В 1933-45 рр., перебуваючи при владі, встановили в країні терористську диктатуру, розв’язали 2-у світову війну, яка завершилася розгромом фашистської Німеччини [с.457-458, 1].


1. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.



Матеріали з Вікіпедії – вільної енциклопедії

Нацизм (націонал-соціалізм) — політична ідеологія, доктрина, політичний режим, заснований на расизмі, шовінізмі, антигуманізмі і тоталітаризмі. Нацизм додержується ідей про зверхність «вищої», «панівної» раси над іншими, «неповноцінними» націями і расами (докртрина «надлюдини» і «недолюдини»); верховенстві нації і держави над особистістю.

Націонал-соціалізм - політична ідеологія, яка була економічною і політичною доктриною Третього рейху, має багато спільного із фашизмом і зазвичай класифікується як один з його різновидів. Фашизм використовується для позначення широкого спектру політичних рухів, що існували в різних країнах, тоді як термін «націонал-соціалізм» застосовують лише у зв'язку з нацистською партією і Третім рейхом.

Найбільш повного втілення ці ідеї набули в ХХ-му столітті в Німеччині під час диктатури Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (1933—1945) на чолі з Адольфом Гітлером. Близькі до нацистського рухи були засновані в Англії в 1932 Освальдом Мослі й у 1962 Коліном Джорданом, у 1967 був створений Національний фронт. В США Американська нацистська партія була створена в 1958 Джорджем Лінкольном Росквеллом. В Москві Російська Нацистська партія (РНЕ) була створена в 1990.
Критика нацизму. Перший систематичний і критичний аналіз нацизму як тоталітарної проти людської системи, порівняння його з іншою антигуманною системою — його «антиподом-двійником» комунізмом, був зроблений в праці німецько-американської політолога, соціолога і філософа Ганни Арендт — «Походження тоталітаризму».

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Национал-социализм (сокращённо нацизм) — официальная политическая идеология Третьего рейха.
Идеология нацизма построена на социальном дарвинизме. При правлении Гитлера нацисты создали сильное централизованное государство под руководством вождя (фюрера) и провозгласили своей главной задачей создание «расово-чистого государства» и завоевание «жизненно-важного пространства».
Сторонники нацизма считают, что события в новой и новейшей истории свидетельствуют о моральном, физическом и духовном регрессе белой расы, и её скором вырождении и вымирании. Нацизм, по их мнению, является единственной политической идеологией в мире, которая способна остановить этот процесс. Расизм, и различные формы ксенофобии приветствуются, как необходимые для спасения меры. Преступления против человечности представляются как неизбежная плата за выживание арийцев, которые считаются избранными людьми и высшей расой.
Противники нацизма считают эту идеологию высокомерной и бесчеловечной, ссылаясь на огромное количество жертв режима во время Второй мировой войны. Нацизм сейчас законодательно запрещён во многих странах мира.
Словом «нацизм» (но не «национал-социализм») нередко называют (по аналогии с расизмом и сексизмом) крайний национализм с призывами к вражде, дискриминации либо насильственным действиям по национальному признаку. Это слово приобрело такой смысл в связи с тем, что нацистская Германия была первым государством, поставившим своей государственной целью «расовую гигиену». Поскольку идеи многих современных ультранационалистических движений мало чем отличаются от идей НСДАП, то их называют нацистами или неонацистами.
Национал-социализм в современной России. В современной России существуют разные политические и общественные организации с идеологией национал-социализма, такие как Славянский Союз (СС), Национал-социалистическое общество (НСО) и Русское Национальное Единство (РНЕ). Также действуют небольшие автономные группировки национал-социалистов и НС-скинхедов.

середа, 1 липня 2009 р.

Бути господарем, а не гостем!

Цікаво про сучасну українську книгу: Гостя у власній хаті
Книга завжди цінувалася в Україні, вважалася джерелом знань. Здавалось би, із здобуттям Україною незалежності у нашій державі, як ніколи, мала б цінуватися українська книга. Але нічого подібного!
За даними компанії GFK Ukraine, яка проводила дослідження книжкового ринку в Україні наприкінці 2006 року, майже половина українців (49%) протягом цього періоду купували книжки тільки російською мовою, ще 26% купували книжки як українською, так і російською мовами, 26% купували лише українськомовні книжки. Головною причиною, як вважають деякі оглядачі (О.Медведєв), є мовна ситуація в Україні. В цілому по Україні в усіх сферах громадського життя, крім освіти та частково державного управління, домінує російська мова. В багатьох сферах, як-то в бізнесі, Інтернеті, сфері послуг, шоу-бізнесі, кіно та відео, виробництві телесеріалів тощо українська мова використовується дуже мало або взагалі не використовується.
У 2008, 2009 роках обсяги реалізації книжкової продукції значно скоротилися. Наприклад, на найбільшому книжковому ринку в Україні «Петрівка», обсяги реалізації знизилися на 30-50%. Однією з причин такого становища є те, що українці стали менше читати, особливо молодь. І цьому посприяв розвиток мас-медіа. Іншою причиною є економічна криза. Видавництва змушені скорочувати наклади, що призводить до збільшення вартості книги.
Наступна причина – відсутність державної підтримки. Без державної підтримки для багатьох українських видавництв існує загроза зникнення назавжди.
Як відмічають оглядачі деяких періодичних видань, ситуація ускладнюється ще й тим, що в Україні не ведеться ніякої офіційної статистики про український книжковий ринок: кількість видань, видані й продані наклади, обсяги реалізації, обсяги заборгованості, імпорт книжкової продукції та інші показники. Без таких даних стає неможливим будь-який аналіз та прогноз.
Хоча офіційної статистки щодо книжкового ринку в Україні не існує, окремі компанії здійснюють відповідні дослідження із власної ініціативи. Наприклад, компанія GFK Ukraine провела близько 1000 опитувань респондентів від 15 до 59 років, в ході якого з’ясувалося, що у 2008 році збільшилася кількість придбаних книжок українською мовою на 5% (із 35 до 40%) порівняно з 2007 роком. Протягом року розрив між частками придбаних книжок російською та українською мовами суттєво зменшився: з 26% (березень 2007 року) до 17% (березень 2008 року).
Деякі компанії відмічають, що фінансова криза «оздоровила» книжковий ринок України, в якому донедавна 80% займала книга з Росії. Підвищення ціни майже у 2 рази на російську книгу зменшило її кількість на українському ринку.
Пропонується врятування книжкової галузі України патріотично налаштованими меценатами чи можновладцями (тільки де таких узяти?), які б фінансово підтримали 3-4 найбільших видавництв, що цілком можливо з економічної точки зору, адже весь український книжковий ринок коштує стільки ж, скільки два футболісти київського «Динамо».
Чи настане той час, коли українське слово в Україні буде господарем, а не гостем? Хочеться вірити, що такі часи прийдуть.
Підготовлено за матеріалами українських ЗМІ.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...