А ти береш участь в акції «Підтримаймо рідну мову»?

Візьми участь у безтерміновій акції! Мета акції – захистити українську мову. Це не акція проти інших мов, це акція в підтримку своєї рідної української мови! Яку форму підтримки рідної мови ти обереш – залежить від тебе, від твоїх можливостей, твоїх уподобань: хтось буде писати і розмовляти тільки українською, другий – збере підписи в захист української мови, третій – налагодить випуск значка «Говорю рідною» або щось інше. Але не будь байдужим. Не будь байдужим до того, як на твоїх очах паплюжать, зневажають, принижують, дискредитують твою рідну мову, мову твоїх батьків, мову багатомільйонного народу! Долучись до акції!

четвер, 28 жовтня 2010 р.

Конкурс знавців української мови імені Петра Яцика під загрозою зриву


У День української писемності та мови – 9 листопада – традиційно розпочинаються ось уже декілька років поспіль перші етапи Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.
Хто він, Петро Яцик?
Петро Дмитрович Яцик народився у селянській родині 7 липня 1921 р. у селі Верхнє Синьовидне Стрийського району Львівської області. Закінчив семирічну школу, вчився на сільськогосподарських та залізничних курсах. Працював помічником машиніста. У 1944 році емігрував на Захід, проживав у Німеччині. У 1947 році закінчив Український технічно-господарський інститут у Регенсбурзі, в якому вивчав економіку. З 1949 року проживав у Канаді, де був власником і президентом приватної будівельної фірми. Помер Петро Яцик 8 листопада 2001 р.
Це був далекоглядний і працелюбний канадський підприємець українського походження,  всеохоплююча й пристрасна любов якого до України, бажання бачити вільною свою Вітчизну, яку населяють мудрі, сповнені гідності, та позбавлені комплексів меншовартості люди, є достойним прикладом для всіх нас. Він був уродженим духовним лідером, людиною самостійного державницького мислення і незалежної позиції. Ще задовго до падіння радянської імперії Петро Яцик вклав гроші у проекти фундаментального для Української держави значення: видання історичних творів М.С.Грушевського, створення вільної української енциклопедії, започаткування дитячого конкурсу української мови, спрямованого в майбутнє нашої держави. Сума його пожертв на українські дослідження у  найпрестижніших університетах США і Канади і в інших країнах західного світу перевищує 16 мільйонів доларів.
За багатолітню меценатську діяльність Указом Президента України Л.Д.Кучми Петра Яцика нагороджено «Почесною відзнакою Президента України» у 1996 р. та орденом князя Ярослава Мудрого до його вісімдесятиліття (2001 р.).
У листопаді 2000 р. стартував перший Міжнародний конкурс знавців української мови, метою якого є утвердження української мови як державної в Україні та популяризація у світі. Організатором конкурсу є Ліга Українських меценатів, яку організував Петро Яцик. У 2009 році відбувся десятий конкурс.  
За повідомленням організаторів, у конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика щороку бере участь до 5 мільйонів школярів та студентів з 27 країн світу.
У цьому році конкурс під загрозою зриву: до цього часу немає наказу міністра освіти й науки про його проведення.
Петро Яцик був будівельником у широкому смислі слова. Він будував не тільки житлові комплекси і промислові об’єкти. Він заклав фундамент для утвердження української мови, для її відродження. Невже ми допустимо, щоб цей фундамент зруйнували?
Підготовлено за джерелами:
1. Вікіпедія. Петро Яцик. 
2. Ю. Щербак. Уроки Петра Яцика  

середа, 20 жовтня 2010 р.

Українофобія



Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.

                                     М.Рильський

Українофобія (антиукраїнізм, україноненависництво) – є досить поширеним сьогодні явищем як в Україні, так і за її межами, яке використовується певними силами з метою цілеспрямованого розпалювання ненависті до українців, як засіб досягнення своїх політичних, загарбницьких та імперських цілей та амбіцій.
Словники радянського періоду значення цього слова не пояснюють.
Вікіпедія – вільна енциклопедія – говорить, що українофобія – це злісна ворожість до українців як народу, їх культури, мови, або до України, як держави.
Вважається, що українофобія є різновидом ксенофобії та расизму – ненависті до незнайомого чи чужого і спостерігається серед народів, які жили в контакті з українцями в колишньому СРСР чи інших місцях. Ненависть до українців проявляється в різних формах: у використанні образливих етнонімів, у стереотипному приписуванні цілому народові окремих, негативних рис тощо.
До  українофобії також відносяться намагання розглядати Україну як частину російської держави, український народ – як частину російського, а українську мову – як наріччя російської мови. Українофоби заперечують право українців на існування як окремого етносу.
Українофобія – явище не нове. Зародилося воно ще в Московській державі, набрало сил і змужніло в Російській імперії.  Цією хворобою страждав Сталін. У роботі «Жнива скорботи» (1987) про голод в СРСР початку 1930-х років Роберт Конквест відмічає, що ще радянський дисидент академік Андрій Сахаров писав про українофобію «вождя».
І в ХХІ столітті (на думку деяких російських та українських журналістів) росіянам нав’язується негативне відношення до України завдяки потужній проурядовій пропаганді. Ряд українських дослідників відмічає, що у  Російській Федерації спостерігається поширення українофобії й насаджування ненависті до українців та України. На прояв українофобії у Росії звертають увагу також багаточисельні заяви українських общин РФ. У деяких з них українофобія характеризується як державна політика цієї країни.
«Новосибірськ, 29 січня 2006 р. національно-культурна автономія українців міста Новосибірська (НКАУ) розповсюдила заяву з пропозицією провести в Росії і на Україні кампанію суспільного осуду журналістів, які розпалюють в ЗМІ національну ворожнечу і ненависть. НКАУ м. Новосибірська вважає, що зміст і публікація нижче перерахованих творів в ЗМІ РФ найбільш принижує національну і людську гідність етнічних українців, що проживають в Російській Федерації. На першому місці статті головного редактора групи ділових журналів «ІД Родіонова» Георгія Бовта («Війна з хохлами» від 16.01.2006 і «Хохли як двигун прогресу» від 18.04.2005), опубліковані на www.gazeta.ru. На другому місці спецпроект РІА «Новий Регіон» від 18.01.2006 (генеральний директор проекту Олександр Щетінін, головний редактор Юлія Шатова) «Що сибірякові дарма, для хохла – смерть», розміщений на www.nr2.ru. На третьому місці стаття тележурналіста Михайла Леонтьева («Україна – наша країна, і там повинні бути наші політичні сили» від 13.01.06), опублікована на www.km.ru.»  
Ці та інші публікації та висловлювання підігрівають українофобські настрої і в Україні. Під впливом певних політичних рухів Росії спостерігається поширення українофобії в Криму. Коли їдеш по Кримському півострову, то маєш змогу побачити багато українофобських написів, серед яких найм’якішим є "Хохли, убєрайтєсь прочь!" або закреслені і замальовані таблички з написами державною мовою (!). Аналогічну картину можна побачити і в іншому причорноморському місті – Одесі.
Ще одним з прикладів експорту українофобії в Україну є Євразійська Спілка Молоді – радикальна молодіжна організація, яку спонсорує Євразійський рух (Росія). Ця організація відкрито не приховує своєї ненависті до України та закликає до порушення територіальної цілосності країни. В деяких регіонах України рішенням суду діяльність цієї організації була заборонена.
Не меншу ненависть до українців та України проявляють і так звані антинацистські формування ("анті фа" – антифашисти), які за ідеологічними ознаками та діями можна віднести ло нацистських.
Показовим фактом поширення українофобії в Україні є й те, що комуністична партія України не тільки не засуджує прояви українофобії, але й у своєму інтернет-виданні розповсюджує українофобський твір Василя Шульгіна «Українствующіе і ми».
Про «особливу любов» комуністів до українців та України свідчать останні факти, наведені в багатьох Інтернет-виданнях, зокрема в газеті «День» від 08.10.10, «Пан бібліотекар» від 10.10.10 та інших. Під заголовками «Атавізми радянщини: «червона мітла» в національній бібліотеці» (День), «Комуністи атакують ОНБ ім. Горького» (Пан бібліотекар) видання помістили матеріал про грубе втручання одеських комуністів в роботу Одеської національної бібліотеки ім. М. Горького, яку звинуватили у пропаганді «націоналістічєской» літератури під час проведення щорічної Всеукраїнської виставки «Українська книга на Одещині». Був навіть депутатський запит (24.09.10) до Міністерства культури і туризму з вимогою пояснень щодо «пропаганди націоналістичної та ксенофобської літератури в бібліотеці імені Горького міста Одеси». Варто нагадати, що саме комуністи є ініціаторами встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі і виступають з ініціативою встановлення подібного пам’ятника в Одесі.
Українофобія у сьогоднішній Україні процвітає. За вживання української мови на робочому місці працівника може звільнити приватний підприємець. Наприклад, взимку 2010 року підприємець з Павлограда Дніпропетровської області звільнив 18 працівників приватної фірми тільки через те, що вони розмовляли українською мовою!
Як повідомило Інтернет-видання «Народна правда» 19.09.2010 Д. Повалій – син відомої української співачки – звільнив домробітницю за... українську мову.
Крайнім проявом українофобії є вбивство чоловіка у райцентрі Гайворон на Кіровоградщині влітку 2010 року тільки тому, що він розмовляв рідною мовою.
Так що ж таке українофобія в Україні сьогодні? Расизм? Нацизм? Фашизм?
На даний момент відповіді не має, але далі зволікати теж не можна. Потрібні рішучі дії громадськості, всіх українців в широкому смислі слова (жителів цієї країни) і обов’язково при підтримці усіх гілок  української влади. 
Від нас самих залежить, чи нас будуть і далі звільняюти і убивати  за рідну мову, чи ми будемо господарями у своїй хаті!

Джерела, посилання

1. Вікіпедія – вільна енциклопедія. 15/10/2010.      Українофобія
2. Википедия – свободная энциклопедия. 15.10.2010.  Украинофобия
4. Сайт Клич нації.  21.09.2010. Вбито за рідну мову… 
5. Пан бібліотекар.  10.10.2010.  Комуністи атакують ОНБ ім. Горького  
 6. Слово наше рідне – слово українське! 16.02.2010. Звільнено 18 працівників приватної фірми через те, що вони розмовляють українською!  
8.  Сайт Гельсінської спілки з прав людини. 15.10.2010.   Українофобія – не расизм?
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...