А ти береш участь в акції «Підтримаймо рідну мову»?

Візьми участь у безтерміновій акції! Мета акції – захистити українську мову. Це не акція проти інших мов, це акція в підтримку своєї рідної української мови! Яку форму підтримки рідної мови ти обереш – залежить від тебе, від твоїх можливостей, твоїх уподобань: хтось буде писати і розмовляти тільки українською, другий – збере підписи в захист української мови, третій – налагодить випуск значка «Говорю рідною» або щось інше. Але не будь байдужим. Не будь байдужим до того, як на твоїх очах паплюжать, зневажають, принижують, дискредитують твою рідну мову, мову твоїх батьків, мову багатомільйонного народу! Долучись до акції!

середа, 20 жовтня 2010 р.

Українофобія



Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.

                                     М.Рильський

Українофобія (антиукраїнізм, україноненависництво) – є досить поширеним сьогодні явищем як в Україні, так і за її межами, яке використовується певними силами з метою цілеспрямованого розпалювання ненависті до українців, як засіб досягнення своїх політичних, загарбницьких та імперських цілей та амбіцій.
Словники радянського періоду значення цього слова не пояснюють.
Вікіпедія – вільна енциклопедія – говорить, що українофобія – це злісна ворожість до українців як народу, їх культури, мови, або до України, як держави.
Вважається, що українофобія є різновидом ксенофобії та расизму – ненависті до незнайомого чи чужого і спостерігається серед народів, які жили в контакті з українцями в колишньому СРСР чи інших місцях. Ненависть до українців проявляється в різних формах: у використанні образливих етнонімів, у стереотипному приписуванні цілому народові окремих, негативних рис тощо.
До  українофобії також відносяться намагання розглядати Україну як частину російської держави, український народ – як частину російського, а українську мову – як наріччя російської мови. Українофоби заперечують право українців на існування як окремого етносу.
Українофобія – явище не нове. Зародилося воно ще в Московській державі, набрало сил і змужніло в Російській імперії.  Цією хворобою страждав Сталін. У роботі «Жнива скорботи» (1987) про голод в СРСР початку 1930-х років Роберт Конквест відмічає, що ще радянський дисидент академік Андрій Сахаров писав про українофобію «вождя».
І в ХХІ столітті (на думку деяких російських та українських журналістів) росіянам нав’язується негативне відношення до України завдяки потужній проурядовій пропаганді. Ряд українських дослідників відмічає, що у  Російській Федерації спостерігається поширення українофобії й насаджування ненависті до українців та України. На прояв українофобії у Росії звертають увагу також багаточисельні заяви українських общин РФ. У деяких з них українофобія характеризується як державна політика цієї країни.
«Новосибірськ, 29 січня 2006 р. національно-культурна автономія українців міста Новосибірська (НКАУ) розповсюдила заяву з пропозицією провести в Росії і на Україні кампанію суспільного осуду журналістів, які розпалюють в ЗМІ національну ворожнечу і ненависть. НКАУ м. Новосибірська вважає, що зміст і публікація нижче перерахованих творів в ЗМІ РФ найбільш принижує національну і людську гідність етнічних українців, що проживають в Російській Федерації. На першому місці статті головного редактора групи ділових журналів «ІД Родіонова» Георгія Бовта («Війна з хохлами» від 16.01.2006 і «Хохли як двигун прогресу» від 18.04.2005), опубліковані на www.gazeta.ru. На другому місці спецпроект РІА «Новий Регіон» від 18.01.2006 (генеральний директор проекту Олександр Щетінін, головний редактор Юлія Шатова) «Що сибірякові дарма, для хохла – смерть», розміщений на www.nr2.ru. На третьому місці стаття тележурналіста Михайла Леонтьева («Україна – наша країна, і там повинні бути наші політичні сили» від 13.01.06), опублікована на www.km.ru.»  
Ці та інші публікації та висловлювання підігрівають українофобські настрої і в Україні. Під впливом певних політичних рухів Росії спостерігається поширення українофобії в Криму. Коли їдеш по Кримському півострову, то маєш змогу побачити багато українофобських написів, серед яких найм’якішим є "Хохли, убєрайтєсь прочь!" або закреслені і замальовані таблички з написами державною мовою (!). Аналогічну картину можна побачити і в іншому причорноморському місті – Одесі.
Ще одним з прикладів експорту українофобії в Україну є Євразійська Спілка Молоді – радикальна молодіжна організація, яку спонсорує Євразійський рух (Росія). Ця організація відкрито не приховує своєї ненависті до України та закликає до порушення територіальної цілосності країни. В деяких регіонах України рішенням суду діяльність цієї організації була заборонена.
Не меншу ненависть до українців та України проявляють і так звані антинацистські формування ("анті фа" – антифашисти), які за ідеологічними ознаками та діями можна віднести ло нацистських.
Показовим фактом поширення українофобії в Україні є й те, що комуністична партія України не тільки не засуджує прояви українофобії, але й у своєму інтернет-виданні розповсюджує українофобський твір Василя Шульгіна «Українствующіе і ми».
Про «особливу любов» комуністів до українців та України свідчать останні факти, наведені в багатьох Інтернет-виданнях, зокрема в газеті «День» від 08.10.10, «Пан бібліотекар» від 10.10.10 та інших. Під заголовками «Атавізми радянщини: «червона мітла» в національній бібліотеці» (День), «Комуністи атакують ОНБ ім. Горького» (Пан бібліотекар) видання помістили матеріал про грубе втручання одеських комуністів в роботу Одеської національної бібліотеки ім. М. Горького, яку звинуватили у пропаганді «націоналістічєской» літератури під час проведення щорічної Всеукраїнської виставки «Українська книга на Одещині». Був навіть депутатський запит (24.09.10) до Міністерства культури і туризму з вимогою пояснень щодо «пропаганди націоналістичної та ксенофобської літератури в бібліотеці імені Горького міста Одеси». Варто нагадати, що саме комуністи є ініціаторами встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі і виступають з ініціативою встановлення подібного пам’ятника в Одесі.
Українофобія у сьогоднішній Україні процвітає. За вживання української мови на робочому місці працівника може звільнити приватний підприємець. Наприклад, взимку 2010 року підприємець з Павлограда Дніпропетровської області звільнив 18 працівників приватної фірми тільки через те, що вони розмовляли українською мовою!
Як повідомило Інтернет-видання «Народна правда» 19.09.2010 Д. Повалій – син відомої української співачки – звільнив домробітницю за... українську мову.
Крайнім проявом українофобії є вбивство чоловіка у райцентрі Гайворон на Кіровоградщині влітку 2010 року тільки тому, що він розмовляв рідною мовою.
Так що ж таке українофобія в Україні сьогодні? Расизм? Нацизм? Фашизм?
На даний момент відповіді не має, але далі зволікати теж не можна. Потрібні рішучі дії громадськості, всіх українців в широкому смислі слова (жителів цієї країни) і обов’язково при підтримці усіх гілок  української влади. 
Від нас самих залежить, чи нас будуть і далі звільняюти і убивати  за рідну мову, чи ми будемо господарями у своїй хаті!

Джерела, посилання

1. Вікіпедія – вільна енциклопедія. 15/10/2010.      Українофобія
2. Википедия – свободная энциклопедия. 15.10.2010.  Украинофобия
4. Сайт Клич нації.  21.09.2010. Вбито за рідну мову… 
5. Пан бібліотекар.  10.10.2010.  Комуністи атакують ОНБ ім. Горького  
 6. Слово наше рідне – слово українське! 16.02.2010. Звільнено 18 працівників приватної фірми через те, що вони розмовляють українською!  
8.  Сайт Гельсінської спілки з прав людини. 15.10.2010.   Українофобія – не расизм?

6 коментарів:

  1. Українофоби (україножери) — люди, які відчувають злісну ворожість до українців як народу, до їх культури, мови, або до України, як держави. Їх ненависть до українців проявляється у різних формах: у використанні образливих етнонімів, у приниженні українців та української мови, у приписуванні українцям негативних рис, у запереченні українцям права на саме існування як окремого етносу, у проведенні антиукраїнської діяльністі, що полягає у вчиненні дій, спрямованих на поневолення українців, їх дискримінацію в економічній, політичній, освітній і культурній областях.

    ВідповістиВидалити
  2. Дякую за доповнення. Я хотів би додати Вас до своїх прихильників, але чомусь Ваш профіль ЗАКРИТИЙ. Чому?

    ВідповістиВидалити
  3. Антиукраїнізм (україножерство) — соціальне явище, одна з форм проявів національної а етнічної нетерпимості, ідеологія ворожого і нетолерантного ставлення до українців як до етносу, упереджене і негативне уявлення про них, злісна ворожість до українців як народу, до їх національних прагнень, їх культури, мови, або до України, як держави. Антиукраїнизм проявляється у різних формах: в приниженні національної честі та гідності українців або образі їх почуттів, заподіянні ганьби, нагнітанні ворожнечі і неприязні, в переслідуванні, насильстві, нанесенні шкоди по відношенню до особистості, нарузі над історичними та культурними реліквіями, знущанні над символами, у використанні образливих етнонімів, у приписуванні українцям негативних рис, у запереченні українцям права на існування як окремого етносу, у проведенні антиукраїнської діяльності, що полягає у вчиненні дій, спрямованих на поневолення українців, їх дискримінацію за ознакою приналежності до українського народу або частини населення України в економічній, політичній, освітній і культурній областях. Антиукраїнська діяльність (антиукраїнізм) може проявлятися у розповсюджені матеріалів із завідомо неправдивими вигадками про українців, обмеженні на користування і навчання рідною мовою, забороні відзначення національних свят тощо. У ході історії антиукраїнізм, як ідеологія та політика, мав різні прояви - від свідомо неправдивих звинувачень і всякого роду дискримінації (позбавлення українців громадських та інших прав) до асиміляції і геноциду. Антиукраїнізм є одним з різновидів ксенофобії.

    ВідповістиВидалити
  4. На УНІАН з"явилася стаття "Що таке українофобія і як її розпізнати" http://www.unian.net/ukr/news/news-427608.html. Чи не вперше в Україні і в світі науковці та політологи намагалися дати визначення понняттю "Українофобія". Їх міркуваннями було збагачено статтю на укрвікі. Тепер "українофобія" визначається так:
    Українофобія (антиукраїнізм, україноненависництво) — боязнь та агресивне несприйняття існування України та української нації, форма некультурної зверхності, ірраціональна і злісна ворожість до українців як народу, їхньої культури, мови та історії, або до України, як держави, ненависть до всього українського, вороже ставлення до українства та всіх виявів української національно-культурної самобутності. Українофобія є різновидом ксенофобії — ненависті до незнайомого чи чужого і спостерігається серед народів, які жили в контакті з українцями в колишньому СРСР чи інших місцях. Українофобія – є таким самим проявом нетолерантності, як і будь які прояви нацизму, расизму, шовінізму. Як явище, українофобія використовується певними силами[Хто?], котрі цілеспрямовано розпалюють ненависть до українців, як засіб досягнення своїх політичних цілей, реалізації загарбницьких та імперських амбіцій. Українофобія відрізняється від інших національних фобій переважно своєю інтенсивністю. Українофобія у більшості випадків – це не просте «насміхання» над українською нацією, а щире бажання їй зла. Українофобські настрої підживлюються і розпалюються в рамках великих геополітичних проектів. Українофобія є формою великодержавної агресії, яка раніше кваліфікувалася в політичній літературі як великодержавне хамство й насильство щодо тих народів, котрі складають кореневу більшість.

    Українофобія, є явищем того самого порядку, що й антисемітизм, але на відміну від нього, українофобія – явище більш політичне і здебільшого характерне для людей, що проживають в Україні і не сприймають її.

    Українофобія і антиукраїнізм є близькимі поняттями, але українофобія ближче до психічної сфери, а антиукраїнізм – це більш концептуальне поняття і зводиться до політики.

    ВідповістиВидалити
  5. Дякую за надані посилання та увагу до цієї проблеми.

    ВідповістиВидалити
  6. Можна сказати, що "українофобія" - це в широкому сенсі є вороже ставлення до українців. Оскільки явище це поширене і має багату історію, прикладних значень цього терміну теж вистачає. Потрібно казати про сучасну українофобію, до того ж не лише з погляду тільки української громади, а в сучасному українському загальнокультурному контексті. В цьому випадку можна визначити "українофобію", як цілком штучне нагнітання ворожого ставлення до українців, використання реальних історичних складнощів українсько-російських, українсько-єврейських, українсько-польських взаємин для створення хибної радикальної теорії розвитку української нації. Знову ж таки з позицій інтересів українства це призводить до зростання в українському суспільстві нетерпимості до "інших", "не таких" його представників, перекладання на плечі українства об’єктивних бід і проблем замість пошуку реального їх розв’язання, до пропаганди реваншистських настроїв - коли у нас щось і не виходить, то лише тому, що хтось заважає. Отже, головна запорука поступу - прибрати того, хто заважає. Це заняття (пошук ворога) втягує, про що свідчить наша ж таки історія епохи жидобільшовизму.

    ВідповістиВидалити

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...