А ти береш участь в акції «Підтримаймо рідну мову»?

Візьми участь у безтерміновій акції! Мета акції – захистити українську мову. Це не акція проти інших мов, це акція в підтримку своєї рідної української мови! Яку форму підтримки рідної мови ти обереш – залежить від тебе, від твоїх можливостей, твоїх уподобань: хтось буде писати і розмовляти тільки українською, другий – збере підписи в захист української мови, третій – налагодить випуск значка «Говорю рідною» або щось інше. Але не будь байдужим. Не будь байдужим до того, як на твоїх очах паплюжать, зневажають, принижують, дискредитують твою рідну мову, мову твоїх батьків, мову багатомільйонного народу! Долучись до акції!

понеділок, 21 листопада 2011 р.

Геноцид – найтяжчий злочин проти людства!

Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
                                     М.Рильський
Геноцид (від грец. γενος – рід і лат. caedo – вбиваю, знищую) – винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами; один з найтяжчих злочинів проти людства. Геноцид органічно пов'язаний з фашизмом [с.152, 1].
До 1944 року слова «геноцид» не існувало. Це спеціальний термін, що позначає злочинні дії, вчинені по відношенню до якої-небудь групи людей з метою її знищення. Його запропонував у 1944 році польський юрист єврейського походження Рафаель Лемкін (1900-1959), даючи визначення нацистській політиці систематичного знищення європейських євреїв. Пропонуючи цей термін, Лемкін мав на увазі «координований план різних дій, спрямованих на знищення життєво важливих засад існування національних груп і самих цих груп як таких». Через рік Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі (Німеччина) звинуватив нацистських лідерів у «злочинах проти людяності». Слово «геноцид» було включено в обвинувальний акт, але як описовий, а не правовий термін [2].
Оскільки жахливі подробиці Голокосту отримали широкий резонанс у світовому співтоваристві, а також багато в чому завдяки невпинним зусиллям самого Лемкіна, 9 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй схвалила «Конвенцію про попередження злочину геноциду і покарання за нього». Конвенція оголошувала геноцид злочином, який порушує норми міжнародного права. Підписуючи конвенцію, держави зобов’язувалися «вживати заходів попередження» проти нього і «карати за його здійснення». Конвенція визначила геноцид таким чином:
Під геноцидом розуміються наступні дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу:
(a) вбивство членів такої групи;
(b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи;
(c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які передбачають її повне або часткове фізичне знищення;
(d) застосування заходів, розрахованих на запобігання дітородіння всередині такої групи;
(e) насильницька передача дітей з однієї групи в іншу [2]
Геноцид стосовно українців. Стосовно української людності політика геноциду й етноциду активно здійснювалася у ХХ ст. Ознаки геноциду мають дії урядів різних країн стосовно кримських татар, українських німців, українських поляків, українських циган, українських греків, українських болгар, українських росіян. Але наймасовішим було вбивство голодом етнічних українців СРСР (в УРСР та РРФСР) у 1932–1933 роках. Це тривалий час замовчувалося і не визнавалося. Тепер про нього більше дізналися широкі верстви українського суспільства. Голодомор поволі визнається іншими націями саме геноцидом. Інший геноцид на території Європи, що призвів до масових жертв, вчинено стосовно євреїв, зокрема українських євреїв. Він відбувався в інший спосіб (розстріл, спалення) і відомий як «голокост». Отже обидва наймасовіші геноциди у Європі ХХ ст. відбувалися на території сучасної України стосовно українських громадян (української нації). Сучасна Російська Федерація (на відміну від Німеччини і Польщі) не визнає злочинних дій стосовно українців у минулому. Антиукраїнська політика в різних суспільно-політичних умовах за різних міжнародно-політичних обставин проявляється по-різному. Раніше – у цілеспрямованій організації голодомору, а тепер – в його невизнанні. На жаль, певна частина українського суспільства ставиться до геноциду українців байдуже [4].
Сьогодні геноцид пристосовується до сучасних умов і набуває нових «вишуканих» форм: етноцид, лінгвоцид, асиміляція.
Етноцид – етнонаціональна політика (політична поведінка), спрямована на знищення конкретного народу (етносу). На відміну від геноциду, який досягає тієї самої мети шляхом фізичного винищення людей, належних до етносу, етноцид може проводитися комплексом заходів, що руйнують системні зв’язки всередині народу, підштовхуючи його представників до переходу в іншу етнічну якість. Головна лінія в політиці етноциду – знищення основних ознак етносу (етнічної території, мови, культури, історії, історичної пам’яті, самосвідомості). Найбільше зусиль у здійсненні політики етноциду докладається для знищення національних мов (лінгвоцид), національної культури. Сьогодні в Україні є явні ознаки етноциду. «Світове співтовариство, міжнародне право й гуманістична мораль рішуче засуджують будь-які прояви етноциду й розглядають його як злочин проти людства» [5].
Джерела:
1.         Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.
2.         Енциклопедія холокоста. [Електронний ресурс] - http://www.ushmm.org/wlc/ru/article.php?ModuleId=10007043
3.         Геноцид українського народу: Голодомор 1932-1933 рр. ЕЛЕКТРОННИЙ АРХІВ ГОЛОДОМОРУ: Зведений реєстр архівних документів – [Електронний ресурс] - http://www.archives.gov.ua/Sections/Famine/Publicat/
4.         Вікіпедія – Вільна енциклопедія. – [Електронний ресурс] - http://uk.wikipedia.org/wiki/Геноцид
5.         Вікіпедія – Вільна енциклопедія. – [Електронний ресурс] - http://uk.wikipedia.org/wiki/Етноцид

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...