А ти береш участь в акції «Підтримаймо рідну мову»?

Візьми участь у безтерміновій акції! Мета акції – захистити українську мову. Це не акція проти інших мов, це акція в підтримку своєї рідної української мови! Яку форму підтримки рідної мови ти обереш – залежить від тебе, від твоїх можливостей, твоїх уподобань: хтось буде писати і розмовляти тільки українською, другий – збере підписи в захист української мови, третій – налагодить випуск значка «Говорю рідною» або щось інше. Але не будь байдужим. Не будь байдужим до того, як на твоїх очах паплюжать, зневажають, принижують, дискредитують твою рідну мову, мову твоїх батьків, мову багатомільйонного народу! Долучись до акції!

вівторок, 6 грудня 2011 р.

Голодомор: історія слова

Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
                                     М.Рильський

До 1986 року в Україні, як і в усьому Радянському Союзі, слово «голодомор» не вживалось. Наприклад, в Орфографічному словнику української мови 1976 року видання за редакцією С.І. Головащука і В.М. Русанівського, у якому міститься близько 114 тис. слів, на с.152 знайдено 10 слів з коренем «голод», але слова «голодомор» серед них немає.
Слово «голодомор» позначає явище масового, навмисне організованого радянською владою голоду у 1932-33 роках, що призвів до багатомільйонних людських смертей у сільській місцевості тогочасної України (сім західних областей, Крим і Південна Бессарабія у той час до складу України не входили), а також на Кубані, переважну більшість населення якої складали українці. Вище керівництво Радянського Союзу і Української РСР на чолі зі Сталіним свідомо і цілеспрямовано спланували комплекс заходів, спрямованих на фізичне знищення українських селян.
За даними науково-демографічної експертизи, проведеної у 2010 році до судового розгляду  кримінальної справи за фактом здійснення злочину – геноциду радянської влади проти українців,  загальна кількість людських втрат від Голодомору складає 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також слідством було встановлено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.
У Радянському Союзі сам факт масового вимирання українців від голоду у 1932-33 роках замовчувався і старанно приховувався комуністичним режимом. Коли на Заході виходили публікації на тему голодомору в Україні у 30-і роки, компартія суворо слідкувала, щоб ніхто з радянських істориків, публіцистів, письменників, науковців не вступав у дискусію з цього питання. У компартійних інструкціях, надісланих у первинні парторганізації, говорилося: «нам невыгодно по данному вопросу вступать в открытую полемику с зарубежными националистическими писаками».
За рубежем неодноразово виникали питання про масове знищення українців голодом. Але уряди західних країн нехтували цими повідомленнями.
З метою привернення уваги світової громадськості до проблеми українців у Радянській Україні, керівники ОУН, яка діяла в Галичині, змінюють тактику діяльності організації і розпочинають серію каральних акцій проти представників польської окупаційної влади на Галичині та більшовицької на Східній Україні. 21 жовтня 1933 року в консульстві СРСР (Львів) був застрелений співробітник ДПУ А. Майлов студентом Львівського університету М. Лемиком, який тут же здався поліції і заявив, що помстився за штучний голодомор, який влаштували більшовики в Україні. Судовий процес над ним показав на весь світ, що голодомор в Україні – дійсний факт і замовчується як більшовицькою і польською пресою, так і офіційною владою обох країн.
У 1958-1961 роках у Сполучених  Штатах Америки виходить українською мовою роман «Жовтий князь» Василя Барки (Василя Костянтиновича Очерета), присвячений національній трагедії України – голодомору, що забрав життя мільйонів безвинних людей. Цей твір викликав великий резонанс не тільки в середовищі української діаспори США, Канади та інших країн, а й серед громадськості багатьох країн світу.
У багатьох країнах світу (крім Радянського Союзу) у повоєнний час дослідники звертаються до теми Голодомору в Україні 1932-33 років. Найбільш фундаментальні дослідження були проведені Джеймсом Мейсом (США, історик, політолог) та Робертом Конквестом (Британія, історик, дипломат). Завдяки їх дослідженням світ дізнався про Голодомор в Україні. У своїх дослідженнях автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду.
Джеймс Ернест Мейс ще у 1982 році на міжнародній конференції про Голокост і геноцид заявив: «Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті – нема проблем».
У 1986-1987 роках була створена комісія дослідників (юристів та істориків) при Конгресі США, які взялися дати оцінку Голодомору 1932-1933 років. Її виконавчим директором був Джеймс Ернест Мейс.  24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу.
1986 року Іван Драч (поет, перекладач, державний і громадський діяч) перший в Україні публічно вжив запозичене в діаспори слово «голодомор» зі зрозумілою всім етимологією: голод і мор.
Уперше про голод 1932-1933 років в Україні почали відкрито говорити лише у 1988 році: Олекса Мусієнко (письменник) вжив слово «Голодомор», яке швидко стало загальноприйнятим в українській публіцистиці, науковій та історичній літературі.
Тільки у 2003 році ВР України назвала, а в 2006 – офіційно визнала Голодомор 30-х років минулого століття геноцидом українського народу. У 2010 році відбувся судовий розгляд кримінальної справи за фактом здійснення радянською владою і комуністичною системою злочину геноциду проти українського народу. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УРСР, у тому числі Сталіна Й.В.
Статистичні опитування населення, проведені у 2010 році, показали, що 60% громадян України вважають Голодомор геноцидом українців.
Деякі країни (наприклад, Росія) не визнають Голодомор геноцидом українців. Що Голодомор – геноцид українців, – доведений факт. Визнання  ж чи не визнання Голодомору геноцидом тою чи іншою країною або окремою особою – це вже морально-етична сторона справи.

Використані джерела і посилання:
  1. Орфографічний словник української мови. За ред.. С.І.Головащука і В.М. Русанівського. К:, Наукова думка, 1976 – 856 с.
  2. Вікіпедія – вільна енциклопедія. – [Елетронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Голодомор
  3. Вікіпедія – вільна енциклопедія. – [Елетронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Джордж_Конквест
  4. Вікіпедія – вільна енциклопедія. – [Елетронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Джеймс_Мейс
  5. Відлуння десятиліть. – [Елетронний ресурс]. – Режим доступу: http://virchi.narod.ru/poeziya2/barka.htm
  6. Державність України. – [Елетронний ресурс]. – Режим доступу: http://derzhavnist.blogspot.com/2009/10/blog-post.html
  7. Слово наше рідне – слово українське! – [Елетронний ресурс]. – Режим доступу: http://slovokalinove.blogspot.com/2011/11/blog-post_21.html

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...