А ти береш участь в акції «Підтримаймо рідну мову»?

Візьми участь у безтерміновій акції! Мета акції – захистити українську мову. Це не акція проти інших мов, це акція в підтримку своєї рідної української мови! Яку форму підтримки рідної мови ти обереш – залежить від тебе, від твоїх можливостей, твоїх уподобань: хтось буде писати і розмовляти тільки українською, другий – збере підписи в захист української мови, третій – налагодить випуск значка «Говорю рідною» або щось інше. Але не будь байдужим. Не будь байдужим до того, як на твоїх очах паплюжать, зневажають, принижують, дискредитують твою рідну мову, мову твоїх батьків, мову багатомільйонного народу! Долучись до акції!

середа, 26 грудня 2012 р.

Жартівливі вітання до Нового року


Свято починається,
Столик накривається,
Сальце нарізається,
Закуска розкладається,
Пляшка відкривається,
Чарка наливається,
Тостик промовляється,
Пісня затягається,
Хтось добре напивається…
Зранку прокидається, –
Голівка розривається,
Розсольчик випивається
І знову починається...
 
**

субота, 8 грудня 2012 р.

Українські письменники та вчені про денаціоналізацію як шлях до деморалізації і деградації особистості


Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
                                     М.Рильський

Словник іншомовних слів за ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука дає тлумачення слову денаціоналізація як втрата національних особливостей культури, мови тощо  [4, с.199]. Розглянемо це питання через призму деяких творів українських письменників і мовознавців: І. Франка, І. Огієнка, О. Потебні, П. Мирного, І. Білика, І. Дзюби.
Самосвідомість людини, культурна ідентифікація народу, нації найповніше виявляється у мові. Тому свідомо і послідовно всіма режимами в усі віки і часи винищувався український мовний простір, відбувалась денаціоналізація сфери буття українського народу, культура притягувалась до всезагальної, лишаючись своєї самобутності. Неодноразово робились спроби нівелювання, «розчинення» українського народу серед інших саме через нищення народної культури і мови. Сьогодні ці явища називають лінґвоцидом (мововбивством – свідомим, цілеспрямованим нищенням певної мови, як головної ознаки окремої національності) та етноцидом (знищення основних ознак етносу – етнічної території, мови, культури, історії, історичної пам’яті, самосвідомості). Так само як геноцид, що є одним із найтяжчих злочинів проти людства, коли окремі групи населення фізично винищуються за расовими, національними, етнічними, релігійними та іншими ознаками, – лінґвоцид та етноцид є такими ж самими злочинами проти нації, бо врешті-решт призводять до виродження народу як такого.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...