А ти береш участь в акції «Підтримаймо рідну мову»?

Візьми участь у безтерміновій акції! Мета акції – захистити українську мову. Це не акція проти інших мов, це акція в підтримку своєї рідної української мови! Яку форму підтримки рідної мови ти обереш – залежить від тебе, від твоїх можливостей, твоїх уподобань: хтось буде писати і розмовляти тільки українською, другий – збере підписи в захист української мови, третій – налагодить випуск значка «Говорю рідною» або щось інше. Але не будь байдужим. Не будь байдужим до того, як на твоїх очах паплюжать, зневажають, принижують, дискредитують твою рідну мову, мову твоїх батьків, мову багатомільйонного народу! Долучись до акції!

вівторок, 25 лютого 2014 р.

...помолися за мене, рідненька, бо тепер я у сотні, у Бога (пам'яті загиблим на Майдані)

НЕБЕСНИЙ СОТНИК
Не хотів я бути героєм,
Хоч вони і не помирають,
Не хотів я стояти за волю,
Бо неволі у собі не маю.
Але йду і пробач мені,мамо,
Що назад вже не повернуся,
І твоя не загоїться рана,
Хоч героєм між люди назвуся,
Бо твій син до небесної сотні,
Долучився від кулі у спину,
Не хотів я стати героєм,
Просто я любив Україну!
Денис Возов
**
...і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;
у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.
горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.
Сергій Мартинюк
**
ПРОБАЧТЕ, МАМО. ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ГЕРОЯМ
ВИ ПРОБАЧТЕ, МАМО,
ЩО НЕ ПОВЕРНУВСЯ,
КОЛИ БЕРКУТ В НАС СТРІЛЯВ,
Я Ж НЕ ОЗИРНУВСЯ.

ЩО ШАЛЕНА КУЛЯ
ЖИТТЯ ВКОРОТИЛА.
ТАКА МОЯ ДОЛЯ,
ПРОБАЧ МЕНЕ, МИЛА

ВІН СТРІЛЯВ НЕ В СПИНУ,
ВІН СТРІЛЯВ У ГРУДИ,
ТОМУ ЩО ЗА МНОЮ
БУЛИ, МАМО, ЛЮДИ

ЧИЄСЬ ЖИТТЯ, МАМО,
МОЖЕ Я ВБЕРІГ,
ГОРДИСЬ МНОЮ, МАМО,
Я ЇХ ОБЕРІГ.

ДУША МОЯ, МАМО,
В НЕБО ВІДЛЕТІЛА
А ДЛЯ ВАС ЛИШАЮ
МОЛОДЕ Я ТІЛО
Микола Мушинський
**
ГЕРОЯМ, ХТО ПОКЛАВ СВОЄ ЖИТТЯ ЗА СВОБОДУ УКРАЇНИ, 
ПРИСВ"ЯЧУЮ. ВІЧНА ЇМ ПАМ"ЯТЬ!!!
Мамо, знаєш, як хочеться жити,
вірив, що боремось не даремно,
не хотілося бути убитим
бездиханним упасти на землю.
Iз останніх я сил намагався,
як люблю тебе розказати,
та вони не залишили шансів,
щоб життя моє врятувати.
Ця нестерпна біль,моя ненько,
усе тіло моє пронизало,
клята куля попала в серденько,
і в очах усе світло згасало.
За країну, за честь, за свободу,
ми прийшли на Майдан відстояти,
та прийшлося простому народу
у нерівнім бою воювати.
Що покинув тебе, пробач ненько,
така в мене життєва дорога,
помолися за мене, рідненька,
бо тепер я у сотні у Бога.
ОЛЯ МАСЛИГАН-ЯВОРЕНКО  
**
Плач Україно!
Хороним героїв...
Тих, хто прожив...
І лише починав...
Тих, хто любив,
І надіявсь, і вірив...
Тих, хто за нас на Майдані стояв!
Плач Україно!
Хороним найкращих-
Тих, хто наш Мир
Своїм тілом закрив...
Хто не хотів, щоб ми бУли рабами,
ВЛАДНЕ БЕЗУМСТВО  життям зупинив.
Плач Україно!
Молись Україно!
«Сотня небесна»  хай в небо злетить,
Лиш у молитві ти стань на коліна,
Свічка скорботи у душах горить...
Встань Україно!
Ми вже стали інші-
Снайперська куля у кожному з нас...
Східна і Західна – ВІЧНОЄДИНА!
Нас не розділить
-"Стріляти!"- наказ.
Каріна Ірина
**
В ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ
 Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну.
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
**
Допоки житиму...
Минають дні і ночі - та назавжди
Калейдоскоп кривавий, невблаганний,
Я бачу ті обдиччя і ті очі
Тих хлопчиків, що згинули за нас з тобою на Майдані

Допоки житиму, я пам'ятати буду
Жінок із надписом на грудях "Мама"
І закатованого Юрія Вербицького
Й слова пророчії Сергія Нігояна.

Допоки житиму, в вухах стояти буде
Той дзвін церков, що душу рве на клапті,
І "Отче наш" останній перед штурмом
І плач безсилий дівчини у білому халаті

Назавжди закарбується у генах
І світлий чуб Войтовича Назарка
І образ чистий Гурика Романа
І дівчинки трьохрічної, що залишилася без батька

Чи то Господь нам шле такі випробування
По аналогії із власним Сином?
Та нація безстрашна не вмирає,
На заздрість ворогам збудуєм Україну!
Галина  
 **
МАЙДАНІВЕЦЬ
Так, я майданівець, Бандерівське чмо!
Від мови моєї комусь в'януть вуха,
Чи заздрість бере, що не лізе ярмо
На шию простого українського лоха!
Бомжара,  непотріб, скотва, хто там ще...
Втім байдуже – я багатогранний
Й залишусь усим цим – мені не на зло,
Бо воля моя – нездоланна!
Денис Возов
**
Затихнуть кулі, погасять вогні.
На згарищах збудують нові храми...
А як назвуть в історії ті дні,
Які на серці залишили рани?
До кого нам на сповідь буде йти
як Бога вбили тут на барикадах?
Свої - своїх, велика буде кара
І час не залікує наших ран.
Ми живі, а - Їх нема,
Скоро ось прийде весна.
Білим цвітом, теплим літом
Не голубить Вас земля.
Ми живі, а Їх - нема,
Скоро вже прийде весна
Білим цвітом під вікном,
В Них - квітками під хрестом.
Ми ідем, Вони - лежать...
І про що вони мовчать?
В нас робота, все минуло,
Що ж тоді таке це було?
По країні дзвони чути...
Що Їм з того? - Не вернутись...
Олена Генсецька ВК  
**
Героям з Небесної Сотні! Вічна пам'ять!
На щиті вже охоловша кров,
Молодого сотника-солдата,
Вже не чує він розмов,
Ворожа куля знайшла адресата.

Дорога в небо вже кличе,
Де чутно ваші молитви,
Небесна брама мальовнича,
Героя приймає кривавої битви.

Боровся я за ваше майбутнє,
За щастя й здоров'я дітей,
За волю й країну могутню,
За вільних людей!

Лиш стогне мамине серце тихенько,
Як же там душа сина самотня,
Не плачте мамо, я не сам...
Нас тут ціла сотня.
Роман Фурман  
 **
Небесна сотня вже несе на небі варту…
Простіть мене, хлоп’яточка, простіть!
Я не змогла вас рідні захистити,
І тілом, кулі, що летіли в вас, спинить…
Душа ридає, очі гірко плачуть,
І серце рветься навпіл від думок…
Я не змогла вас, рідні, захистити
А вас на небі, певно, вже прийняв Пророк…
Тарасе, батьку, захисти їх прошу!
У рай всю сотню пишно проведи,
Вони вмирали не за славу й гроші -
За Україну вмерли в боротьбі!
Хай прийме їх святе козацтво
До лав своїх звитяжних і ясних!
Небесна сотня - вже в небеснім братстві
Сміливців воїнів простих…
Простіть хлоп’ята, і спочиньте з миром,
Простіть, і не тримайте, прошу, зла..
Ви показали, що Вкраїна має силу,
А сила не помре, вона завжди жива!
Світлана  

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...