А ти береш участь в акції «Підтримаймо рідну мову»?

Візьми участь у безтерміновій акції! Мета акції – захистити українську мову. Це не акція проти інших мов, це акція в підтримку своєї рідної української мови! Яку форму підтримки рідної мови ти обереш – залежить від тебе, від твоїх можливостей, твоїх уподобань: хтось буде писати і розмовляти тільки українською, другий – збере підписи в захист української мови, третій – налагодить випуск значка «Говорю рідною» або щось інше. Але не будь байдужим. Не будь байдужим до того, як на твоїх очах паплюжать, зневажають, принижують, дискредитують твою рідну мову, мову твоїх батьків, мову багатомільйонного народу! Долучись до акції!

неділя, 5 жовтня 2014 р.

Україна – із любові!

Людмила Яцура

Україна – із любові

Я знаю, вірю ми здолаємо
Випробування долі у цей час,
Бо Україна на землі є світлим раєм
І гідність наша українська є у нас.

Ніколи нам не бути вже рабами,
Ми, як весни розмаю, буйний цвіт!
Тому єднаймось! Рід свій не ламаймо!
Ми нація велика – знає світ!

Ми – справжні! Україна – із любові!
Козацький дух до перемоги наш рушій!
У нас молитва за свій край у кожнім слові
І радість яблунева у душі.

Тому, за край, за дім, за нашу пісню,
За сміх дітей, за спокій матерів,
За наречених, українську вишню,
За мови нашої чисто-джерельний спів.
 2.05.2014



Землі своїй не зрадити ніколи

Торкає промінь лагідний віконце
І будить душу неповторна мить…
Дарує ранок день із сходом сонця,
Він птахом світлим у життя летить.

За горизонтом Райполе – Рай, Поле…
І корені мої не заросли,
Балки, степи – це чорнозему еталони
Завжди у гордості, завжди в мені були.

А Райпільщина в праці… сіється і родить –
Соняшниковий і пшеничний рай,
А землю цю вивозили в Німеччину,
На чорноземі нашому, щоб там розквітнув край.

Землі своїй не зрадити ніколи,
Це те святе, струна коли бринить,
Сльоза у серці, її чути стоном…
Любов і журу цю нічим не загасить.

Ці витоки дарують зміст життя,
Найвища цінність в ньому – Люди,
Добро і щирість, і любові почуття
Ведуть мене дорогами усюди.

Я вдячна райпільській землі
І пращурам, корінням мого роду,
Що я живу, що Україна у мені,
Що я завжди горю своїм народом.
03.03.2014

Наша мова
Неначе перлів розсипи намиста,
Вона красива, мелодійна, чиста.
Як жайвір у весняному польоті
Дзвенить вона…
Як ніжний дотик хвиль
В морському гроті
І вітру подих степового.
А ще в ній – солов’їний спів,
Що лине із лісів, гаїв,
Мелодія невтомних бджіл,
Де яблуневий сад,
А надвечірок – хор цикад.
Звертання поколінь –
Це: «мамо», « тату…»
Й калини шепіт біля хати…
Я так люблю її…
І щиру, і багату,
Джерельною водою вмиту,
Пронизану струною літа.
Нехай летить вона по світу.
Солодку, щедру і барвисту,
Багаттям пломенів іскристу.
Сопілки й степу це розмова…
Це – наша українська мова.
Дніпра в ній велич,
Пращурів свобода…
Така вона жива
В душі мого народу.

Пригорнувшись душею до рідного слова
Пригорнувшись душею до рідного слова,
Відчую родини тепло,
Лягають стрічками стежки і дороги
І простору як не було.
Цвітуть чорнобривці, та все килимами,
Калина шепоче мені,
А слово найкраще від тата і мами
Тримаю в душі, у собі.
Задзвенить воно голосом пісні-сопілки,
Відлунить у вічність добро
І дерева-роду зміцніє та гілка,
Щоб рідне те слово жило.
Цвітуть чорнобривці, та все килимами,
Калина шепоче мені,
А слово найкраще від тата і мами
Тримаю в душі, у собі.
Пригорнувшись душею до рідного слова,
Щиро вдячна моїй стороні,
За те, що як мальва жива наша мова,
Чарівна, як спів солов’їв.
Цвітуть чорнобривці, та все килимами,
Калина шепоче мені,
А слово найкраще від тата і мами
Тримаю в душі, у собі.

Про автора
Яцура Людмила Олександрівна
Людмила Олександрівна Яцура народилася 16 січня 1959 року в селищі Межова Межівського району Дніпропетровської області. Батько, Білоус Олександр Петрович – художник, мати. Білоус Катерина Захарівна – вчитель.
Закінчила Дніпропетровське медичне училище у 1978 році. Працювала в Межівській центральній лікарні медсестрою, лаборантом. У 1985 році закінчила Дніпропетровський державний університет за спеціальністю біолог, викладач біології, хімії. Працювала у Межівській середній школі №1 та в Межівському аграрному ліцеї-інтернаті вчителем, заcтупником директора з виховної роботи. Має звання – «Вчитель-методист».
Одружена. Мати двох синів.
Поезією захоплюється з дитинства. Друкувалася на сторінках районної газети «Червона зірка», обласної газети «Зоря», та в журналі «Мистецькі грані». У 2008 році вийшли у світ збірки поезій «Енергія життя», «Дощик сонячний».
У 2009 році творчий доробок поетеси поповнився збірками поезій «Рушник любові», «Жити добрим», «Вітерець новорічний». Далі – участь у міжнародному конкурсі «Золотая строфа» (2009). Поезії «Цвет любви», «Все завьюжено, запорошено…», «Надежда» ввійшли до альманаху «Золотая строфа-2009» (выпуск №2). Людмила Яцура – автор «Абетки лікарських рослин» (2011); збірок поезій «Встречая луч рассвета»»(2011), «Выбирая свой путь» (2011), «Дівчинка-весна»(2012).  
2013 – Лауреат конкурсу «Поетичні таланти української освіти» та І і ІІІ місця в номінаціях «Посвята поетам» та «Вірші про рідну мову». 2014 – «Дві чаклунки – дві руки», співавтор збірника поезій «Материнська молитва. Українки – героям майдану» та міжнародної народної Шевченкової книги «Та не однаково мені».
З 2013 року учасниця веб-порталу «Жінка-УКРАЇНКА»
Підготовлено за матеріалами сайтів «Лірика душі»  та «Жінка-українка» 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...