Не
бійтесь заглядати у словник:
Це
чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський
Словник іншомовних слів
за ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука дає тлумачення слову денаціоналізація
як втрата національних особливостей культури, мови тощо [4, с.199]. Розглянемо це
питання через призму деяких творів українських письменників і мовознавців:
І. Франка, І. Огієнка, О. Потебні, П. Мирного, І. Білика,
І. Дзюби.
Самосвідомість людини, культурна ідентифікація народу, нації найповніше
виявляється у мові. Тому свідомо і послідовно всіма режимами в усі віки і часи
винищувався український мовний простір, відбувалась денаціоналізація сфери
буття українського народу, культура притягувалась до всезагальної, лишаючись
своєї самобутності. Неодноразово робились спроби нівелювання, «розчинення»
українського народу серед інших саме через нищення народної культури і мови.
Сьогодні ці явища називають лінґвоцидом
(мововбивством – свідомим, цілеспрямованим нищенням певної мови, як головної
ознаки окремої національності) та етноцидом
(знищення основних ознак етносу – етнічної території, мови, культури, історії,
історичної пам’яті, самосвідомості). Так само як геноцид, що є одним із
найтяжчих злочинів проти людства, коли окремі групи населення фізично винищуються
за расовими, національними, етнічними, релігійними та іншими ознаками, –
лінґвоцид та етноцид є такими ж самими злочинами проти нації, бо врешті-решт
призводять до виродження народу як такого.
Свято починається, 
