Олена Теліга (21.07.1906 – 22.02.1942) - видатна українська поетеса, публіцистка, громадська і політична діячка, борець за вільну Україну. Гестапівці розстріляли Олену, її чоловіка Михайла та інших членів Організації українських націоналістів у Бабиному Яру 22 лютого 1942 року... Пам'ять про Олену та її побратимів - українських націоналістів-патріотів вічно житиме в наших серцях. Більше дізнатись про О.Телігу можна тут.
Пропоную декілька віршів із невеликої творчої спадщини Олени Теліги.
ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ
І душа моя горить сьогодні.
Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись вгору, чи летіть в безодню.
Хоч людей довкола так багато,
Та ніхто з них кроку не зупинить,
Якщо кинути в рухливий натовп
Найгостріше слово – Україна.
І тому росте, росте прокляття!
Всі пориви запального квітня
Неможливо в дійсність перелляти,
На землі байдужо-непривітній.
Хочу крикнуть в далечінь безкраю
І когось на допомогу кликать,
Бо душа моя сьогодні грає
І рушає на шляхи великі.
Хай мій клич зірветься у високість
І, мов прапор в сонці, затріпоче,
Хай кружляє, мов невтомний сокіл,
І зриває рідних і охочих!
Все чекаю на гарячий подих,–
Геній людський, чи лише випадок,–
Щоб застиглі і покірні води
Забурлили водоспадом.
