Христина Панасюк
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
В пам’яті назавжди, горітимуть серця,
Героям слава вічна, разом і до кінця.
Не журися моя ненько, витри сльози, піднімись.
Холоне кров, а стукіт серця… мить – уже мовчить
А материнські сльози, о скільки пролито їх,
за невинні душі, що покинули цей світ.
За що ці муки, те страждання,
Господи, скажи!
Ми вільний народ, єдина країна,
моя Україна. Моя Україна.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
Змучені лебідки, від болю…від біди.
Втомлені в своєму полоні самоти.
Дітоньки питають, коли ж прийде татусь,
в пам’яті лишилось – «чекай, я повернусь».
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
Білим птахом в небо полетіли,
ціна за свободу, життя, яку заплатили.
Закрились очі навіки, за країну милу,
а дома мати слізьми тіло його мила.
«О милий сину, чому мене ти покинув?»
«Вибач, так потрібно, я долю свою сам вибрав»
тисячі людей, сотні страшних смертей.
Ця біль застигла в серці – і не покине мене.
Чому не можна відкликати вбивств назад?
Чому не можна час повернути назад?
Я зневажаю тих хто винен у цьому всьому,
бере такий страх, біль, що навертаються сльози.
Ми це зробили, кайдани порвали,
від сили Україну, винні зализують рани.
Білі лебеді з перебитими крильми,
запалили тисячі сердець, свої не вберегли.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,
запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.
СЛАВА УКРАЇНІ!
Джерело: Сайт «Привітання з України»
