85 річниця страшної трагедії українського народу - Голодомору

Свічка-пам’ять

Пам’яті жертв голодомору

Наталія ПОГРЕБНЯК 

Знов прокинулись ранки холодні.

Дощ хрестами в сніжинках застиг.

Поминаючи мертвих сьогодні,

Ми рятуєм майбутнє живих.

День жалю... День скорботи, печалі

Запалив нашу пам’ять. Свічки –

Це ті душі, листочки опалі,

Хто став тінню в голодні роки.

Без притулку у храмі Господнім,

Поміж хвилями Лети-ріки

Стогнуть душі, бо в серці народнім

Проросли забуття колючки.

Полікуймо свічею-зорею

День минулий. Згадаймо усіх,

Хто любов’ю живою своєю

Поділитися з нами не встиг…

Щоб у ранки і теплі, й холодні

Не ішли шикуватись хрести,

Щоб не плакали душі голодні,

Свічку-пам’ять свою захисти.

Джерело: сайт «Ого»

Пам'ятаємо, не забудемо!

26 листопада 2016 року - День пам'яті жертв Голодомору 1932-33 рр. Пам'ятаємо! Не забудемо!

Украдене щастя (День пам'яті жертв Голодомору)

Голодомор

Надія Красоткіна

Голодна смерть, напевно, найстрашніша.

Вона повільна, довга і тяжка,

Жахлива і пекельна, найлютіша,

Бо зводить з розуму й така тривка...

А це ж було... І ніде правди діти,

Що заподіяли цю смерть більшовики.

Дорослі мерли, старики і діти —

Це геноцид кривавої руки.

Щоб наш народ нескорений здолати,

Що прагнув волі і в борні стояв.

Його рішили в чорнозем загнати,

Щоб голову вже більше не підняв.

Вмирали сім’ї, вимирали села...

Бо все забрали, що народ зростив.

Статистика доволі невесела...

Мільйони більшовицький кат згубив.

А ті, хто вижив, будуть пам’ятати,

Як голодом морили чесний люд.

Бо ж пам’ять у народу не забрати...

Й не знищити, не змити, наче бруд.

Вона передалась нам генетично,

Й живе у нас завжди з маленьких літ.

І буде жити в Україні вічно,

То ж хай про це почує цілий світ!

Ірина Магрицька: "...українці внаслідок Голодомору втратили національну самосвідомість і самоідентифікацію"

Ірина Магрицька – кандидат філологічних наук, доцент Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, журналіст, громадський діяч, голова Луганської обласної філії Асоціації дослідників голодоморів в Україні.

Метастази Голодомору в нашому сьогоденні

Із статті "Постгеноцидна Україна без гриму та прикрас"

Для того, щоб виявити метастази Голодомору в нашому сьогодненні, треба пильніше придивитися до тих ментальних зламів, що відбулися в результаті етноциду української нації в 1933 році. Так, руйнація системних зв’язків усередині українського етносу означає ніщо інше, як утрату нашим народом «чуття єдиної родини», без якого уявити собі здорову повноцінну європейську націю неможливо.

Таким чином, українці внаслідок Голодомору втратили національну самосвідомість і самоідентифікацію. А без цього вже ніякі закордонні гранти не допоможуть нам розбудувати громадянське суспільство, скільки б їх і як довго Україні не виділяли приватні та державні структури країн Заходу.

Усім їм хотілося б нагадати мудрий вислів одного з батьків французького націоналізму Шарля Морраса: «Нація становить собою найбільше з існуючих громадянське об’єднання, потужне і самодостатнє. Розбийте його – і ви оголите індивіда. Він утратить усе – захист, підтримку, допомогу».

Саме так, сам на сам зі своїми проблемами і животіє сьогодні абсолютна більшість українців у нашій країні, радіючи з приводу негараздів своїх сусідів та співробітників. Саме тому так легко і невимушено було розбудовано за лічені роки громадянські суспільства Польщі, Чехії та країн Балтії, що з титульними націями там було все гаразд.

Перетворившись унаслідок етноциду з вільних хазяїв на колгоспних рабів, українці набули всіх огидних ментальних рис останніх, які, як відомо, наближають людину до тварини. Раб, як і пес, тим більше слухається свого хазяїна, чим суворіше той хазяїн ставиться до нього.

Саме тому в постгеноцидній Україні так швидко здувся політичний рейтинг Ющенка та «Нашої України» і так поволі опускається він в Януковича та Партії регіонів. Особливо в тих регіонах, де останні мають свою представницьку владу, яка дозволяє їм застосовувати на кожних виборах адмінресурс у необмежених масштабах, що викликає в ментальних рабів не спротив, а лише послух та повагу до тих господарів життя.

Повість «Жовтий князь» Василя Барки – свідчення про страхіття сталінського Голодомору-геноциду 1932-1933 років

Василь Барка (справжнє ім’я Василь Костянтинович Очерет, 1908–2003) – талановитий письменник-модерніст і поет, літературознавець і філософ, представник української діаспори у Сполучених Штатах Америки, – довгі роки залишався невідомим у нашій країні. Його прізвища немає в Українській Радянській Енциклопедії (УРЕ). Декілька рядків про нього можна знайти в Українській літературній енциклопедії, у яких сказано, що його творчість «має антирадянське спрямування». Літературознавці тоталітарного режиму намагалися замовчувати його ім’я, вдавати, ніби його не було і нема. Але, на щастя, він дожив до того часу, коли його ім’я повернулося на рідну Україну, яку він вимушено покинув у дні страшного воєнного лихоліття.

Голодомор: історія слова

Не бійтесь заглядати у словник:

Це чистий яр, а не сумне провалля.

                                     М.Рильський

До 1986 року в Україні, як і в усьому Радянському Союзі, слово «голодомор» не вживалось. Наприклад, в Орфографічному словнику української мови 1976 року видання за редакцією С.І. Головащука і В.М. Русанівського, у якому міститься близько 114 тис. слів, на с.152 знайдено 10 слів з коренем «голод», але слова «голодомор» серед них немає.

Слово «голодомор» позначає явище масового, навмисне організованого радянською владою голоду у 1932-33 роках, що призвів до багатомільйонних людських смертей у сільській місцевості тогочасної України (сім західних областей, Крим і Південна Бессарабія у той час до складу України не входили), а також на Кубані, переважну більшість населення якої складали українці. Вище керівництво Радянського Союзу і Української РСР на чолі зі Сталіним свідомо і цілеспрямовано спланували комплекс заходів, спрямованих на фізичне знищення українських селян.

ПАМ'ЯТАЙ! (Вірші до Дня вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-33 рр.)

Всеукраїнський громадський меморіальний захід цього року приурочено вшануванню пам’яті дітей, вбитих і ненароджених внаслідок трагічних подій 1932–1933 років. 

 

Полум’я скорботи

Наталка Тривайло

На підвіконні палахтить

Скорботи полум’я священне –

То свічка пам’яті горить

За всіх безвинно убієнних.

Мій розум навіть не збагне

Страшної люті сталінізму,

Що катував своїх людей,

Це ще жахливіше фашизму!

Геноцид – найтяжчий злочин проти людства!

Не бійтесь заглядати у словник:

Це чистий яр, а не сумне провалля.

                                     М.Рильський

Геноцид (від грец. γενος – рід і лат. caedo – вбиваю, знищую) – винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами; один з найтяжчих злочинів проти людства. Геноцид органічно пов'язаний з фашизмом [с.152, 1].

До 1944 року слова «геноцид» не існувало. Це спеціальний термін, що позначає злочинні дії, вчинені по відношенню до якої-небудь групи людей з метою її знищення. Його запропонував у 1944 році польський юрист єврейського походження Рафаель Лемкін (1900-1959), даючи визначення нацистській політиці систематичного знищення європейських євреїв. Пропонуючи цей термін, Лемкін мав на увазі «координований план різних дій, спрямованих на знищення життєво важливих засад існування національних груп і самих цих груп як таких». Через рік Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі (Німеччина) звинуватив нацистських лідерів у «злочинах проти людяності». Слово «геноцид» було включено в обвинувальний акт, але як описовий, а не правовий термін [2].

Народе мій,

Нескорений віками!

На білім тілі

Червоніють рани,

Що заподіяли тобі кати.

Тебе кували у кайдани

І висилали в табори.

Морили голодом тирани

І пам'ять з голови стирали

Щоб не пам'ятав, хто ти!

І підступають знову й знову,

І відбирають в тебе мову

Червоно-ряжені кати,

І смокчуть кров твою вампіри,

Що полонили Україну,

Й поставить хочуть на коліна,

Але нескореним є ти,

Бо за тобою - Бог і Правда!

©Східний Погляд

27.11.2010

27 листопада 2010 року - День пам'яті жертв Голодомору 1932-33 рр.

Вшануй пам'ять жертв Голодомору 1932-33 рр. та інших голодоморів в Україні!

Прийми участь у акції "Запали свічку", яка розпочнеться о 16 год 27 листопада 2010 р.

 

Скажи НІ ТОТАЛІТАРНІЙ СИСТЕМІ, під яким би прапором вона не була!

Сприймай людське життя як найдорожчу цінність!