Нам Україна, мов провина,
Як вічний первородний гріх,
Така від Бога батьківщина,
Важка й гірка, одна для всіх.
Чи по-шинкарськи, по-козацьки,
Кому вже як вона болить.
Одна, немов могила братська.
А як могилу поділить?
************
І те - не те, і так - не так.
Який же український вектор:
Не віятися по світах
І вийти нам нарешті з гето?
На кожній шиї - голова!
У плутократів наших - плутні!
Яка ж принадна булава
До реготу віків на кутні!
Все спишемо на москалів
І на жидів, як є потреба,
На турків, інтер... націоналізм.
Чи не пора б уже й на себе?
***************
Нерівноцінний обмін для села.
Заліза й сала. Хліба - на папери.
Туди орлів і горлиць. Звідтіля
Буває подарунок від Венери.
Вже хліб став хлєбом. Тільки мак - дурак.
І вже тепер не липи там, а льопи.
Образливо, але ж таки не так,
Як з інглішем коверкають з Європи.
Клює нам очі цей двоглавий крук.
І мов якийсь і покруч, і прислужник,
Вгодований, зманіжений байстрюк,
Та не на борошно - для дерті суржик...
************
"Перетворивши в купу гною..."
Інако розмалюють небо
Тисячоліття. Ми ж - не Троя,
І шліманів для нас не треба.
Якщо й Дніпра тоді не стане,
Зміліє наша борозенка,
Народять інші деревляни
Інакшу мову і Шевченка,
І будуть інші міфи й міти.
Але піврозпаду закони
З чорнобильської піраміди
Їм нагадають фараони.
Що світ - яйце. І всі з яйця ми,
І знали теж тонкі структури.
Та будемо для них творцями
Звіздополинної культури,
Які погралися в науки
І нехтували рідним Словом.
І виліплять нам ноги й руки,
Та абсолютно безголових.
************
"Акцент іноземця".
Ті, хто має це психічне відхилення,
говорять рідною мовою з акцентом.
З підручника по психіатрії.
І знов сьогодні, наче Крути
Для мови. Бачте, не така!
Як подешевшали манкрути -
За п'ятака, за п'ятака.
Плюють, прокляті, у криницю,
"Сполняють": "Рідне загризи!"
Сказати ж слово "паляниця"
Не повертається язик.
Чи медовіше те північне
У тундрі знесене яйце?
А чи відхилення психічне
Все підбиває на акцент?
Не тремтячи за власну шкуру,
Крізь натовп тихих і роззяв
Пішов би знову до Петлюри,
Якби мене Сосюра взяв...
Взято із:
Пазинич В.Ф. Листопад-жовтень. Свідчі вірші. - Суми: видавничо-виробниче підприємство "Мрія-1" ТОВ, 2007. - 116 с.