Блаженний муж, що серед гвалту й гуку
Стоїть, як дуб посеред бур і грому,
На згоду з підлістю не простягає руку,
Волить зламатися, ніж поклониться злому.
Стоїть, як дуб посеред бур і грому,
На згоду з підлістю не простягає руку,
Волить зламатися, ніж поклониться злому.
І.Я.Франко
***
Російська імператриця Катерина ІІ багато чула про українця Григорія Сковороду і захотіла його побачити. Міністри привезли Сковороду до царського палацу, вводять його до золотої зали, де стояв золотий трон. Усі стоять і не дихають, ждуть цариці. Ось з'являється і вона. Всі присутні низько-низько вклоняються їй. Один тільки Сковорода стоїть рівно.
- Почєму ти нє кланяєшся мнє - царіце, которой кланяєтса всьо жівоє на зємлє? - запитала Катерина Сковороду.
Сковорода спокійно відповів:
- Не я бажав тебе бачити, а ти сама схотіла на мене подивитись. Як же ти роздивишся мене, коли я перед тобою удвоє зігнусь?
***