Соборність у поетичних творах

Олександр Олесь

 

ДУХ НАШ ПРЕЧИСТИЙ, ДУХ НАШ НАРОДНИЙ

Дух наш пречистий, дух наш народний,

Над нами сходить в сю мить сьогодні.

На крилах в’ється,

В сльозах сміється.

І сльози щастя, обмивши рани,

Пливуть потоком, несуть кайдани.

Сьогодні дух наш зійшов над нами,

Ввійшов, влетів нам в серця пташками.

У душах б’ється,

У слові ллється.

О день преславний, блаженні миті,

Сьогодні з духом святим ми злиті!

О, поведи ж нас, лицарський духу,

По вільній стежці життя і руху.

На тихі води,

На ясні зорі.

І в цю велику, страшну годину

З’єднай в єдину всю Україну!

(19 грудня 1918 р.)

Вірші до Дня захисника України

Білі лебеді у небесах
Христина Панасюк

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.

В пам’яті назавжди, горітимуть серця,

Героям слава вічна, разом і до кінця.

Не журися моя ненько, витри сльози, піднімись.

Холоне кров, а стукіт серця… мить – уже мовчить

А материнські сльози, о скільки пролито їх,

за невинні душі, що покинули цей світ.

За що ці муки, те страждання,

Господи, скажи!

Ми вільний народ, єдина країна,

моя Україна. Моя Україна.

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.

Змучені лебідки, від болю…від біди.

Втомлені в своєму полоні самоти.

Дітоньки питають, коли ж прийде татусь,

в пам’яті лишилось – «чекай, я повернусь».

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець ­– ви свої не вберегли.

Білим птахом в небо полетіли,

ціна за свободу, життя, яку заплатили.

Закрились очі навіки, за країну милу,

а дома мати слізьми тіло його мила.

«О милий сину, чому мене ти покинув?»

«Вибач, так потрібно, я долю свою сам вибрав»

тисячі людей, сотні страшних смертей.

Ця біль застигла в серці – і не покине мене.

Чому не можна відкликати вбивств назад?

Чому не можна час повернути назад?

Я зневажаю тих хто винен у цьому всьому,

бере такий страх, біль, що навертаються сльози.

Ми це зробили, кайдани порвали,

від сили Україну, винні зализують рани.

Білі лебеді з перебитими крильми,

запалили тисячі сердець, свої не вберегли.

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.

Білі лебеді у небесах з перебитими крильми,

запаливши тисячі сердець – ви свої не вберегли.

СЛАВА УКРАЇНІ!

Джерело: Сайт «Привітання з України»

Не здайте мову – бастіон останній!

Ганна ДЕМИДЕНКО

«Не здайте мову – бастіон останній!»

Висмикую слова, мов гострі шаблі,

Щоб ними мову власну боронить.

Бажання це мене не полишає:

Боюсь, занапастять «говоруни».

Боюсь, адже звучить щодня в ефірі

Велика «руська», а своя – де-де.

Народ живе, допоки мова й віра –

Все інше потім він собі знайде.

Молюсь щодня за тебе, мово рідна,

Пісні-перлини слухаю й... пишу.

Щоб серед інших мов ти встала гідно.

Я не чиновників – простих людей прошу:

«Не здайте мову – бастіон останній,

Душа ж бо ваша кутається в ній,

Щоб покоління не одне зростало

При вірі й мові на своїй землі!».

06.11.2014

Сайт Віче 

Україна – із любові!

Людмила Яцура

Україна – із любові

Я знаю, вірю ми здолаємо

Випробування долі у цей час,

Бо Україна на землі є світлим раєм

І гідність наша українська є у нас.

Ніколи нам не бути вже рабами,

Ми, як весни розмаю, буйний цвіт!

Тому єднаймось! Рід свій не ламаймо!

Ми нація велика – знає світ!

Ми – справжні! Україна – із любові!

Козацький дух до перемоги наш рушій!

У нас молитва за свій край у кожнім слові

І радість яблунева у душі.

Тому, за край, за дім, за нашу пісню,

За сміх дітей, за спокій матерів,

За наречених, українську вишню,

За мови нашої чисто-джерельний спів.

 2.05.2014

Моя люба Вкраїно, чим я втішу тебе, чим тебе заспокою?

 Ось уже декілька місяців важкий час переживає наш український народ і наша ненька Україна. Ми всі разом зуміли довести, що ми єдиний дружний народ і дуже любимо свою Батьківщину. У ці непрості і важкі для кожного українця дні на думку спливали з далекого дитинства слова П.Г. Тичини, які стали такими актуальними сьогодні, адже нападники змінюються, а Україна залишається. Згадаймо й автора цих слів - своєрідного поета, класика української літератури радянської доби - Павла Григоровича Тичину. Пропонуємо дві найкращі поезії П.Тичини.   

УКРАЇНО МОЯ, МОЯ ЛЮБА ВКРАЇНО

Україно моя, моя люба Вкраїно,

Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? –

Чи про те розкажу, як тебе я люблю,

А чи піснею горе твоє я присплю,

Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина, –

Чим тебе заспокою я – бідна людина, –

Скажи, моя люба Вкраїно,

Вкраїно моя!

...помолися за мене, рідненька, бо тепер я у сотні, у Бога (пам'яті загиблим на Майдані)

НЕБЕСНИЙ СОТНИК

Не хотів я бути героєм,

Хоч вони і не помирають,

Не хотів я стояти за волю,

Бо неволі у собі не маю.

Але йду і пробач мені,мамо,

Що назад вже не повернуся,

І твоя не загоїться рана,

Хоч героєм між люди назвуся,

Бо твій син до небесної сотні,

Долучився від кулі у спину,

Не хотів я стати героєм,

Просто я любив Україну!

Денис Возов

**

Живи, Республіка ЮЕЙ!

Віталі Відаль

Поет, музикант, громадський діяч…

ОБ’ЄДНАЙМОСЬ!

Нагадаймо собі про всі муки!

Проти правди не можемо йти!

Об'єднаймося, взявшись за руки!

Від безправ’я звільнімось брати!

П’ятниця, 13 грудня 2013 р.

Пам’ятай про Крути!

Євген Маланюк.  Молитва

(сайт "Памятай про Крути")

Уродило руту, руту –
Волі нашої отруту.
Т. Шевченко

Вчини мене бичем Твоїм,
Ударом, вистрілом, набоєм,

Щоб залишивсь хоч чорний дим

Над неповторною добою.

Хай безсоромні очі їсть
Тих, що живуть без сліз і чести,
Хто скинув і любов, і злість,
Бо не під силу було нести.

Хто все зітхав – заснуть, втекти,
Сховатись за Мазепу й Крути,
Коли грозою йшли – віки! –
Над полем рути і отрути.

Твоїм бичем мене вчини,
Щоб басаманувати душі,
Щоб захитать і знову зрушить
Смертельний чар дичавини!

20 листопада 1933р.

Іван Багряний. Марш Україна (Чорними хмарами)

І. Багряний (2 жовтня 1906 – 25 серпня 1963) – лауреат Державної премії України ім. Т. Г Шевченка (1991 р, посмертно).

Чорними хмарами вкрита руїна,
Вітер на згарищах грізно гуде,
Як дика пустеля лежить Україна,
Тужить дівчина і месника жде!

Раз-два, до бою! Не шкодуй собою!
Меч піднеси і на відлів бий!
Бий до останньої краплі набою,
Бий за вітчизну й поляж головою!
За Україну! Вперед! Бий, бий, бий!

Грізно реве невблаганна стихія,
Нас вже до ями на смерть привели,
Тільки ж не знали, напасники злії,
Як, захищаючись, б'ються орли!

Раз-два, до бою! Не шкодуй собою!
Меч піднеси і на відлів бий!
Бий до останньої краплі набою,
Бий за вітчизну й поляж головою!

За Україну! Вперед! Бий, бий, бий!
З нами пройшли через муки й тортури,
Як приклад великий, як жертви за нас,
Великі звитяжці – Мазепа й Петлюра,
Петро Дорошенко, Богдан і Тарас!

Раз-два, до бою! Не шкодуй собою!
Меч піднеси і на відлів бий!
Бий до останньої краплі набою,
Бий за вітчизну й поляж головою!
За Україну! Вперед! Бий, бий, бий!

За немовлята, за глум і руїни,
За матерів і румовища хат!
Вставай, Україно, могутня й єдина
Від тихого Дону до синіх Карпат!

Раз-два, до бою! Не шкодуй собою!
Меч піднеси і на відлів бий!
Бий до останньої краплі набою,
Бий за вітчизну й поляж головою!
За Україну! Вперед! Бий, бий, бий!

Відео

І.Багряний. Марш Україна (Чорними хмарами)

Віктор Женченко. Поезія

Два крила творчості Віктора Женченка

Віктор Женченко: «Я тримаюсь на музиці, поезії і друзях»

Із збірки «Отам, за тихим небокраєм…»

**********
Я — з Оболоні. З тиші, що припала
хмільною хвилею на груди чорнозему.
Я скупаний в купальську ніч — ще
змалу! —
в таємнім шепоті вербового гарему.

Я з квітів тих, що вранці над Сулою
дарують келихи ромашкового щему.
Я з вишень тих, що з кожною весною
плетуть вінки полтавським нареченим...

Я з тих пісень, що пахнуть полем, болем,
билинно гордим хліборобським родом.
З джерел цих п'є моя смаглява доля
дзвінку,
цілющу,
найсвятішу воду!

Із збірки «Тривога»

**********
Як важко підніматися з колін

Як важко підніматися з колін!
Ще важче — рабство з пам'яті зітерти...
Цей страх,
ця ницість,
як собаки злі,
готові й душу на шматки роздерти,
а треба — встати!
Важко встаємо...
Ця клята нерішучість — остогидла!
Чого ждемо?
Щоб знову нас в ярмо?
Щоб знову нами гейкали, як бидлом?!
На ноги!
Всі!
Прийшов наш БЛАГОВІСТ!
Такого шансу — більш не буде. Зроду.
ЯКИЙ КРАСИВИЙ ТИ НА ПОВЕН ЗРІСТ,
мій зболений,
принижений НАРОДЕ!

**********
Біль

А суржик — сипле. Звідусюд...
Невже не соромно?
Не досить?
Невже влаштовує мій люд
сіріти й досі в малоросах?
А гідність де?
Козацька честь?
Де пращурів великих гени?
... Мене цей суржик — їсть! Пече
і — крає,
наче автогеном!

І як ти знімеш це тавро,
оцю людську ганьбу потворну,
коли — на диво! — сам народ
щодня руба себе під корінь!?

**********
Так хто ж ми, Боже?
(За Володимиром Черепковим)

Яка наруга йде навколо;
насилля, вбивства, бізнес-секс?!
Усім цим — диригує долар,
а де ж бо люд наш?
Кіз пасе...
Кричу,
питаю в себе сам я:
— Так хто ж ми, Боже?
Звідкіля?
... Коли народ втрачає пам'ять —
все починається з нуля.

**********
В ніч перед Водохрещем
(Патріарху Київському
і всієї Руси-України Філарету)

Незвичайна ця ніч — молода!
Між льодів і снігів, серед січня,
прибуває, нуртує вода —
бунтівна! животворна! магічна!

В наші душі в цю ніч загляда
радість та, що наш дух укріпила!
Молода українська вода
набирає цілющої сили!

Дай нам, Боже, до Храму дійти...
Дай терпіння, дай віри твердої!
Окропи, освіти, освяти
молодою, святою водою!

Хай з водою відійде біда,
хай від чистих криниць — завесніє...
Молода українська вода
прибуває до нас, як надія!

**********
Із циклу «Біг оленя»

З північного зошита

Для кого Північ — як путана,
для інших — мрія,
відкриття;
мені ж як невигойна рана,
як реквієм —
на все життя.
Я тут спалив
свою наївність,
мажорні марші
і слова.
...На Півночі —
чверть України
в снігах,
в мерзлоті
спочива...

Василь Пазинич. Поезія

Нам Україна, мов провина,
Як вічний первородний гріх,
Така від Бога батьківщина,
Важка й гірка, одна для всіх.
Чи по-шинкарськи, по-козацьки,
Кому вже як вона болить.
Одна, немов могила братська.
А як могилу поділить?

************

І те - не те, і так - не так.
Який же український вектор:
Не віятися по світах
І вийти нам нарешті з гето?
На кожній шиї - голова!
У плутократів наших - плутні!
Яка ж принадна булава
До реготу віків на кутні!
Все спишемо на москалів
І на жидів, як є потреба,
На турків, інтер... націоналізм.
Чи не пора б уже й на себе?

***************

Нерівноцінний обмін для села.
Заліза й сала. Хліба - на папери.
Туди орлів і горлиць. Звідтіля
Буває подарунок від Венери.
Вже хліб став хлєбом. Тільки мак - дурак.
І вже тепер не липи там, а льопи.
Образливо, але ж таки не так,
Як з інглішем коверкають з Європи.
Клює нам очі цей двоглавий крук.
І мов якийсь і покруч, і прислужник,
Вгодований, зманіжений байстрюк,
Та не на борошно - для дерті суржик...

************

"Перетворивши в купу гною..."
Інако розмалюють небо
Тисячоліття. Ми ж - не Троя,
І шліманів для нас не треба.
Якщо й Дніпра тоді не стане,
Зміліє наша борозенка,
Народять інші деревляни
Інакшу мову і Шевченка,
І будуть інші міфи й міти.
Але піврозпаду закони
З чорнобильської піраміди
Їм нагадають фараони.
Що світ - яйце. І всі з яйця ми,
І знали теж тонкі структури.
Та будемо для них творцями
Звіздополинної культури,
Які погралися в науки
І нехтували рідним Словом.
І виліплять нам ноги й руки,
Та абсолютно безголових.

************

"Акцент іноземця".
Ті, хто має це психічне відхилення,
говорять рідною мовою з акцентом.
З підручника по психіатрії.

І знов сьогодні, наче Крути
Для мови. Бачте, не така!
Як подешевшали манкрути -
За п'ятака, за п'ятака.
Плюють, прокляті, у криницю,
"Сполняють": "Рідне загризи!"
Сказати ж слово "паляниця"
Не повертається язик.
Чи медовіше те північне
У тундрі знесене яйце?
А чи відхилення психічне
Все підбиває на акцент?
Не тремтячи за власну шкуру,
Крізь натовп тихих і роззяв
Пішов би знову до Петлюри,
Якби мене Сосюра взяв...

Взято із:
Пазинич В.Ф. Листопад-жовтень. Свідчі вірші. - Суми: видавничо-виробниче підприємство "Мрія-1" ТОВ, 2007. - 116 с.