Пам'яті тридцяти

До 99-ї річниці з дня битви під Крутами. Герої не вмирають!

Павло ТИЧИНА

ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! –  

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? –  

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! –  

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. –  

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

21 (8) березня 1918 р.

Моя люба Вкраїно, чим я втішу тебе, чим тебе заспокою?

 Ось уже декілька місяців важкий час переживає наш український народ і наша ненька Україна. Ми всі разом зуміли довести, що ми єдиний дружний народ і дуже любимо свою Батьківщину. У ці непрості і важкі для кожного українця дні на думку спливали з далекого дитинства слова П.Г. Тичини, які стали такими актуальними сьогодні, адже нападники змінюються, а Україна залишається. Згадаймо й автора цих слів - своєрідного поета, класика української літератури радянської доби - Павла Григоровича Тичину. Пропонуємо дві найкращі поезії П.Тичини.   

УКРАЇНО МОЯ, МОЯ ЛЮБА ВКРАЇНО

Україно моя, моя люба Вкраїно,

Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою? –

Чи про те розкажу, як тебе я люблю,

А чи піснею горе твоє я присплю,

Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина, –

Чим тебе заспокою я – бідна людина, –

Скажи, моя люба Вкраїно,

Вкраїно моя!