Геніально! Незрівнянно про Мову!

Цій бувальщині виповнилося 100 років. 

Але краще сказати про українську мову  так ніхто й не зумів. 

Тож переповімо її напередодні великого свята - 

Дня української писемності та мови. 

Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році. В купе першого класу швидкого потягу Львів-Відень їхали чотири пасажири: англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів.

Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови – чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.

Малюнки-загадки (до Дня української писемності та мови)

Які два речення написані на цих малюнках?

Рух добровольців «Простір свободи»: в Україні триває повзуча русифікація

Незважаючи на Революцію Гідності і патріотичний підйом, в Україні триває повзуча русифікація. Такими є підсумки аналітичного огляду «Становище української мови в Україні в 2014-15 роках», оприлюдненого рухом «Простір свободи». 

Документ, який був презентований 8 липня 2015 року у Києві, базується на даних державної статистики, соціології та власних моніторингових досліджень, здійснених волонтерами в усіх регіонах України.

Українська мова в Україні: функції, форми буття, потенціал

До Дня української писемності та мови

Якою мовою говорили в Київській Русі

До Дня української писемності і мови (9 листопада)

Пропонуємо вам уривок із фільму «Сергій Висоцький. Память минулого», ДТРК «Культура» 2009. У фільмі йдеться про живу мову княжого Києва 11-13 століть - пряму попередницю сучасної української мови. А розгорнуту версію та ілюстрації можна переглянути тут: http://redchenko.com/?p=175

Не здайте мову – бастіон останній!

Ганна ДЕМИДЕНКО

«Не здайте мову – бастіон останній!»

Висмикую слова, мов гострі шаблі,

Щоб ними мову власну боронить.

Бажання це мене не полишає:

Боюсь, занапастять «говоруни».

Боюсь, адже звучить щодня в ефірі

Велика «руська», а своя – де-де.

Народ живе, допоки мова й віра –

Все інше потім він собі знайде.

Молюсь щодня за тебе, мово рідна,

Пісні-перлини слухаю й... пишу.

Щоб серед інших мов ти встала гідно.

Я не чиновників – простих людей прошу:

«Не здайте мову – бастіон останній,

Душа ж бо ваша кутається в ній,

Щоб покоління не одне зростало

При вірі й мові на своїй землі!».

06.11.2014

Сайт Віче 

Тернистий шлях українства. (Додаток до книги Г.П.Півторака «Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов»)

9 листопада - День української писемності і мови

1686 р. – Ліквідація автономії української церкви, незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою, освітою і культурою.

1687 р. – Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).

1689 р. – Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.

1690 р. – «Анафема» Московського собору на «киевские новые книги» – книжки П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А. Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.

Г.П.Півторак: «Україна - не «окраїна», назва «Україна» об'єднала в одне ціле такі реґіони, як Полісся, Сіверщина, Слобожанщина, Донбас, Наддніпрянщина, Причорномор'я і – Волинь, Поділля, Буковина, Прикарпаття та Закарпаття».

Півторак Григорій Петрович – український мовознавець, доктор філологічних наук, професор. За освітою історик і філолог. Автор понад 150 друкованих праць з проблем етногенезу слов'ян, історії й діалектології східнослов'янських мов, етимології, білорусистики, культури мови, у тому числі 5-ти монографій.

Народився 14 червня 1935 року у с. Коритище (тепер Недригайлівського району Сумської обл.) в сім’ї селян Петра Мусійовича Півторака і Марії Михайлівни Півторак. Після закінчення семирічки навчався у Лохвицькому педучилищі (1950–1954). Згодом закінчив із відзнакою Полтавський державний педінститут ім. В. Г. Короленка за спеціальностями «українська мова та література», «історія» (1959). Навчався в аспірантурі Інституту мовознавства імені О. О. Потебні АН УРСР за фахом «білоруська мова» (1961–1964). Під час дворічного стажування в Мінську досконало опанував білоруську мову, написав нею й успішно захистив кандидатську дисертацію – «Історія інфінітива в білоруській мові» (1965).

ПІВТОРАК Григорій Петрович. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов (закінчення, гл. 12, 13)

Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски»

12.    «Україна» – це не «окраїна»

Назва нашої країни УКРАЇНА з'явилася в останній чверті XII ст. Уперше в Іпатському списку «Повісті минулих літ», де літописець розповідає про смерть переяславського князя Володимира Глібовича у 1187 р., сказано: «І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато потужила». Через два роки, у 1189 р., було відзначено, що князь Ростислав приїхав «до України Галицької» [62].

ПІВТОРАК Григорій Петрович. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов (продовження. Гл. 10, 11)

Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски»

10.    Мовна ситуація в Київській Русі

Розглядаючи мовні проблеми в Київській Русі, слід чітко розрізняти два рівні функціонування мови в давньоруському суспільстві – діалектний і літературний.

У Київській Русі існували дві форми усної мови (усне народне діалектне мовлення та усно-літературні койне, тобто «спільні діалекти» для багатьох верств населення) і дві писемно-літературні мови – давньокиївська (давньоруська) і церковнослов'янська.

ПІВТОРАК Григорій Петрович. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов (продовження, гл. 8, 9)

Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски»

8.    Про «спільну колиску», «старшого» та «менших» братів

За часів тоталітарного комуністичного режиму особливого поширення в суспільстві набула версія про Київську Русь як колиску трьох братніх народів – російського, українського та білоруського. Ця версія стала частиною офіційної ідеології щодо розуміння історичного процесу виникнення східнослов'янських народностей та їхніх мов.

ПІВТОРАК Григорій Петрович. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов (продовження, гл. 6, гл. 7)

Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски»

6.    Київська Русь – ранньоукраїнська держава

Протягом VII – VIII ст. у процесі дальшої економічної, культурної і мовної консолідації відбувалося переростання окремих етнічно-політичних спільнот (так званих «союзів племен») у феодальні князівства. Таких феодальних князівств було десь 12 – 14. Унаслідок їх поступового об'єднання на рубежі VIII – IX ст. виникла могутня держава Русь, яка в історіографії XIX ст. дістала назву Київська Русь.

ПІВТОРАК Григорій Петрович. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов (продовження, гл. 4, 5)

Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски»

4.    Витоки українського етносу

Визначальним показником часу зародження конкретного етносу з усіма його характерними ознаками, включаючи й мову, вважається культурно-історична неперервність його розвитку. Підкреслимо –  саме неперервність етнокультурного розвитку, а не певний постійний набір етномовних ознак є визначальним елементом для будь-якого етносу. Адже етновизначальні риси матеріальної та духовної культур, а також мови народу протягом його тривалої історії можуть суттєво змінюватися –  аж до невпізнанності. Однак завдяки неперервності розвитку зберігається генетичний зв'язок між окремими фазами розвитку культури та мови даного етнічного організму протягом усього його життя [22]. Через це навіть відмінні етномовні ланки (наприклад, етномовні особливості південноруських племен VI – IX ст., населення первісної Русі в межах Київщини, Переяславщини й Чернігівщини, українців за часів Великого князівства Литовського й Гетьманщини) є складовими й невід'ємними частинами єдиного етномовного ланцюга –  історії українського народу та його мови.

21. Залізняк Л. Від склавинів до української нації. –  С. 101.

22. Там же. –  С. 66.

ПІВТОРАК Григорій Петрович. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов (продовження)

Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски»

«І розійшлися словени по землі,   і прозвалися іменами своїми...»

Слов'яни з'явилися на історичній арені не раніше кінця III тис. до н. е., найвірогідніше, спочатку між Середнім Дунаєм і Тисою, а потім поступово розселилися на північніших землях. Лише гіпотеза середньо-дунайської прабатьківщини слов'ян, відзначеної й автором «Повісті минулих літ», задовільно тлумачить незрозумілий потяг слов'янських племен до Дунаю в епоху Великого переселення народів у V – VI ст. і стійку пам'ять про нього серед усіх слов'янських та деяких прибалтійських народів, більшість із яких ніколи не були пов'язані з цією річкою ні географічно, ні історично. Як відомо, символ Дунаю виступає переважно в старовинних народних піснях, особливо в поширеному ще за язичницької епохи календарному та обрядовому фольклорі, що виник набагато раніше від Київської Русі й походів київських князів, зокрема Святослава Ігоровича (945 – 972 рр.) на Візантію, під час яких східні слов'яни, на думку багатьох дослідників, нібито вперше познайомилися з Дунаєм. Усе це свідчить, що образ Дунаю у слов'янському фольклорі з'явився разом з формуванням фольклорної символіки й образної системи, а не був запозичений пізніше, після міграції слов'янських племен на південь. Навпаки, загальний рух різних племен Середньої й Південної Європи аж до початку н. е. відбувався з півдня на північ [6].

ПІВТОРАК Григорій Петрович. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов

Міфи і правда про трьох братів слов'янських зі «спільної колиски»

ВСТУП

Походження східнослов'янських народів та їхніх мов (української, російської і білоруської) хвилювало багато поколінь дослідників. На кожному історичному етапі вчені тлумачили ці проблеми по-різному залежно від обсягу наявного в них фактичного матеріалу, ідеологічних позицій дослідників, панівної на той час політичної кон'юнктури тощо.

Наукові дослідження етногенезу (тобто походження) східних слов'ян мають уже майже двохсотлітню традицію, і за цей час сформувалося декілька основних концепцій. Так, у царській Росії офіційні ідеологи, підтримувані тогочасними істориками, сприймали всіх східних слов'ян як «единый русский народ» і починали його історію від Київської Русі, вважаючи її найдавнішою російською державою. Радянська історіографія визнала право не тільки російського, але й українського та білоруського народів на свою історію і свою мову, проте партійні ідеологи не змогли позбутися імперських претензій на історичну спадщину Київської Русі. Проголосивши її «общевосточнославянским государством», ці ідеологи пропагували доктрину, схвалену найвищими компартійними інстанціями, згідно з якою витоки українського та білоруського народів і відповідно їхніх мов відносять до пізнього середньовіччя (XIV–XV ст.). На спроби деяких російських істориків і філологів починати історію Росії й російської мови від IX–X ст. офіційна влада дивилася «крізь пальці», проте такі самі прагнення в Україні і Білорусі вважалися ворожими й жорстоко переслідувалися. Протягом тривалого часу лише в діаспорі українські вчені могли вільно висловлювати свої погляди й розвивати концепцію етногенезу українців згідно з історичною правдою.

Велике свято українців (до Дня української писемності та мови)

9 листопада 2012 р. велике свято українців – День української писемності та мови. Свято було встановлено в нашій країні 9 листопада 1997 року. Традиційно у цей день проводиться акція «Підтримаймо рідну мову!». Мета акції – захистити українську мову. Це не акція проти інших мов, це акція в підтримку своєї рідної української мови! Форми підтримки рідної мови можуть бути різними: хтось буде писати і розмовляти тільки українською, другий – збере підписи в захист української мови, третій – налагодить випуск бейсболки з написом «Говорю рідною» або «Спілкуюсь українською» тощо. Головне, щоб не було байдужих. Не було байдужих рідної мови, мови наших батьків, мови багатомільйонного українського народу!

ЗАХИСТИ РІДНУ МОВУ!

Мовним «законом» К-К влада ліквідувала всі державні механізми захисту нашої рідної мови. Розпочато стрімку русифікацію найважливіших сфер життя. Під загрозою не лише наша мова, а незалежність і цілісність України. Зупинити нищення України ми можемо лише з власної доброї волі. Нам дуже важливо зберегти нашу мову й національну ідентичність.

ДЕВ'ЯТЬ ПРОСТИХ ПРАВИЛ

Це може зробити кожен. Потрібно лише здолати стереотипи й байдужість і дотримуватися дев’яти простих, але дуже важливих правил.

1. ПРОСТО ГОВОРИ УКРАЇНСЬКОЮ

- Завжди розмовляй українською. Роби це в усіх середовищах, де ти живеш, працюєш чи буваєш. Не бійся помилятися чи виглядати диваком – це лише стереотипи, яких можна швидко позбутися.

СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ В 2011 РОЦІ

Аналітичний огляд Руху добровольців «Простір свободи»

З нагоди Дня української писемності та мови, що відзначається щорічно 9 листопада, Рух добровольців «Простір свободи» оприлюднив результати моніторингового дослідження «Становище української мови в Україні в 2011 році». Цей важливий документ базується на даних статистики, соціології та власних моніторингових досліджень, здійснених на волонтерських засадах десятками активістів Руху добровольців по всій країні. Результати моніторингового дослідження представлені у текстовому вигляді, а також у вигляді електронної презентації.

Структура дослідження:

Моя чарівна Українська Мова – одна з найдавніших мов світу!

Я пишаюся своєю Рідною Мовою, тому що Українська Мова своїм корінням, за твердженням істориків, сягає глибини не менше семи тисячоліть. Праєвропейський санскрит містить більше 1000 нинішніх українських кореневих слів.

Жодна з європейських мов (окрім литовської) так близько не стоїть  до своїх витоків. А зв'язок російської мови з іншими європейськими мовами можна прослідкувати лише через українську та угрофінські мови. Зазначу, що порівняння з російською мовою роблю не з метою її приниження чи ображання. Російська мова по-своєму своєрідна і багата. Можна було б порівнювати Рідну Українську Мову з французькою, чи німецькою. Але краще порівнювати з тою, яку ти добре знаєш, тобто, російською.

Вислови про мову (до Дня української писемності та мови)

Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості.

(Іван Огієнко)

Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх.

(Олесь Гончар)

Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.

(Василь Сухомлинський)

Бринить-співає наша мова,

Чарує, тішить і п'янить.

(Олександр Олесь)

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.

(Оксана Пахльовська, д-р філологічних наук)

Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування.

(Іван Огієнко)

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

(Ліна Костенко)

Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній.

(Олесь Гончар)

… Поки живе мова – житиме й народ, яко національність ... От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.

(Іван Огієнко‎)

Щоб мова тобі повністю відкрилася, маєш бути залюбленим в неї.

(Олесь Гончар)

Українська мова – божиста, богодана, богообрана.

(Мойсей Фішбейн)

Мов поганих не існує в світі,

Є лише погані язики.

(А. Бортняк)

Нам… пропонують офіційну двомовність, тобто, по суті, рівні права вовка і зайця з’їсти одне одного.

(Віталій Радчук)

Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом.

(А. Мокренко)

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

(Максим Рильський)

Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.  

(В. Захарченко)

Кожен із нас має гордитися своєю чудовою мовою, адже вона того варта.

(Олесь Гончар)

Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.

(Іван Огієнко)

Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови...

(Костянтин Ушинський)

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

(Олександр Олесь)

Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я...  

(Іван Огієнко‎)

Відчуваю й усвідомлюю, яка це красива й легка мова.

(І. Репін)

Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.

(М. Гоголь)

І возвеличимо на диво

І розум наш, і наш язик...

(Т. Шевченко)

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів.

(В. Голобородько)

Мова – це глибина тисячоліть.

(М. Шумило)

Навіть така сувора наука, як кібернетика, і та знайшла в українській мові свою першодомівку, адже маємо факт унікальний – енциклопедія кібернетики вперше в світі вийшла українською мовою в Києві.

(Олесь Гончар)

Скільки української мовної території, стільки й української державності. (Іван Заєць)

Споконвіку було Слово.

(Старий Завіт)

... Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна.

(І. Срезневський)

… Усі до єдиної мови в світі – надбання всього людства. Вони дозволяють на основі порівняння всіх рівнів мовної структури кожної мови виявити універсальні її властивості, які дали можливість виділитися із живої природи в homo sapiens.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ, професор, декан факультету дагестанської філології ДДУ)

Рідна мова - мати єдності,

батько громадянства і сторож держави.

(Мікалоюс Даукша)

Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя.

(Франсуа Вольтер)

Бог створив народи різними і рівними. Він наділив кожного з нас не тільки розумом, але й призначив бути представником тої чи іншої нацї, народу, зі своєю мовою і національною культурою.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ)

У мові, як загалом у природі, все живе, все рухається...
(Ян Нецислав Бодуен де Куртене)

Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову.

(Карл Маркс)

… Усі розмови чиновників про «прагматизм» і «врахування реальних можливостей», а також  судження і навіть теорії про те, що процеси вмирання мов нібито носять «природній» характер і що їм не потрібно перешкоджати, по суті означають намагання обґрунтувати ідеологію лінгвоциду та етноциду.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ)

Эта мова величава и проста.

(Володимир Маяковський)

Доля народу нерозривно зв’язана з долею мови. В свою чергу, мова народу є тим стержнем, на якому формується культурна самобутність цього народу.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ)

Нападати на мову народу – це означає нападати на його серце.

(Г. Лаубе)

Немає магії сильнішої, ніж магія слів.

(А. Франс)

Слово є вчинок.

(Л. Толстой)

Українці – стародавній народ, а мова "їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.

(Е. Челебі)

Хай живе велика російська мова, але хай живе і солодко-співуча, ні з чим не зрівнянна українська мова.

(В. Солоухін)

Я дуже люблю ... народну українську мову, звучну, барвисту й таку м'яку.

(Л. Толстой)

Народні прислів’я:

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.

Слово до слова – зложиться мова.

Підбірка висловів зібрана автором блогу. Окремі вислови взято із сайтів:

Гуцул

Юрко Зелений 

Вчителям, батькам, учням