Леся Українка: «Якби я була зіркою в небі…»

Леся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилась 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському (Житомирська область) в інтелігентній родині, в якій панували національно-патріотичні настрої. Її мати – відома українська письменниця Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач), батько – Петро Антонович Косач – юрист, громадський діяч. Батьки дуже багато уваги приділяли вихованню та освіті дітей (було їх шестеро).

Дитячі роки Лесі минали на Поліссі. Демократичний стиль життя в родині сприяв зближенню з селянськими дітьми, засвоєнню народних звичаїв і традицій. Надзвичайно вражав Лесину уяву фольклор Волині, який вводив вразливу дівчинку в незвичайний, химерний світ української міфології з її мавками, перелесниками, русалками.

І душа моя горить сьогодні ... (22 лютого - день пам'яті Олени Теліги)

Олена Теліга (21.07.1906 – 22.02.1942) - видатна українська поетеса, публіцистка, громадська і політична діячка, борець за  вільну Україну. Гестапівці розстріляли Олену, її чоловіка Михайла та інших членів Організації українських націоналістів у Бабиному Яру 22 лютого 1942 року... Пам'ять про Олену та її побратимів - українських націоналістів-патріотів вічно житиме в наших серцях. Більше дізнатись про О.Телігу можна тут.

Пропоную декілька віршів із невеликої творчої спадщини Олени Теліги.

ПЛОМІННИЙ ДЕНЬ  

День прозорий мерехтить, як пломінь,
І душа моя горить сьогодні.
Хочу жити, аж життя не зломить,
Рватись вгору, чи летіть в безодню.

Хоч людей довкола так багато,
Та ніхто з них кроку не зупинить,
Якщо кинути в рухливий натовп
Найгостріше слово – Україна.

І тому росте, росте прокляття!
Всі пориви запального квітня
Неможливо в дійсність перелляти,
На землі байдужо-непривітній.

Хочу крикнуть в далечінь безкраю
І когось на допомогу кликать,
Бо душа моя сьогодні грає
І рушає на шляхи великі.

Хай мій клич зірветься у високість
І, мов прапор в сонці, затріпоче,
Хай кружляє, мов невтомний сокіл,
І зриває рідних і охочих!

Все чекаю на гарячий подих,–
Геній людський, чи лише випадок,–
Щоб застиглі і покірні води
Забурлили водоспадом.

Рідна мова в рідній країні (підбірка віршів українських поетів)

До Дня рідної мови пропонуємо вірші про мову українських поетів – відомих широкому загалу і маловідомих. Всі вони любили і шанували рідну мову, рідне слово: В.Діденко, І.Коваленко, О.Олесь, М.Рильський,  В.Симоненко, В.Сіренко, В.Сосюра, В.Сосюрченко. Ми з радістю помістимо вірші з даною тематикою поетів, які не ввійшли й цей список. Надсилайте вірші через коментарі.

О.Олесь

Рідна мова в рідній школі!

Рідна мова в рідній школі!

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче, і миліш,

І дорожче в час недолі?!

Рідна мова! рідна мова!

Що в єдине нас злива, –

Перші матері слова,

Перша пісня колискова,

Як розлучимось з тобою,

Як забудем голос твій,

І в вітчизні дорогій

Говоритимем чужою?!

Краще нам німими стати,

Легше гори нам нести,

Ніж тебе розіп'ясти,

Наша мово, наша мати!

Ні! В кім думка прагне слова,

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить:

"В рідній школі рідна мова!"

І спасе того в недолі

Наша мрія золота,

Наше гасло і мета:

Рідна мова в рідній школі!

Усі вірші можна переглянути на сторінці >>>

До Міжнародного дня рідної мови

З 2000 року світова спільнота за рішенням ЮНЕСКО 21-го лютого відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято ще називають «святом з кривавими сльозами на очах», тому що цього дня у 1952 році в Бангладеш (колишня частина Британської Індії) була жорстоко придушена демонстрація корінного населення, яке боролося за право мати свою мову, за право спілкуватися рідною мовою. Демонстрантів розстріляли тільки за те, що вони хотіли на своїй рідній землі говорити своєю рідною мовою.

У нашій країні, у третьому тисячолітті, на 20-му році її незалежності при задекларованій українській мові як державній, можуть безкарно звільнити з роботи тільки за те, що працівники розмовляють своєю рідною українською мовою! На наших очах відбувається нищення рідної мови.

Не будь байдужим! Захисти своє найрідніше і найдорожче – мову своїх батьків, мову свого народу! Нехай цей день і наступні дні й роки для нас, українців, стануть справді українськими: говорімо, читаймо, пишімо, послуговуймося скрізь і всюди у своїй державі своєю Рідною Мовою!

Пам’ятай про Крути!

Євген Маланюк.  Молитва

(сайт "Памятай про Крути")

Уродило руту, руту –
Волі нашої отруту.
Т. Шевченко

Вчини мене бичем Твоїм,
Ударом, вистрілом, набоєм,

Щоб залишивсь хоч чорний дим

Над неповторною добою.

Хай безсоромні очі їсть
Тих, що живуть без сліз і чести,
Хто скинув і любов, і злість,
Бо не під силу було нести.

Хто все зітхав – заснуть, втекти,
Сховатись за Мазепу й Крути,
Коли грозою йшли – віки! –
Над полем рути і отрути.

Твоїм бичем мене вчини,
Щоб басаманувати душі,
Щоб захитать і знову зрушить
Смертельний чар дичавини!

20 листопада 1933р.

Фашизм, фашист

Не бійтесь заглядати у словник:

Це чистий яр, а не сумне провалля.

                                     М.Рильський

Слова фашизм і фашист викликають у пересічного українця цілком справедливу негативну реакцію, адже вони вживалися і вживаються до цього часу у таких словосполученнях, як німецький фашизм, гітлерівський фашизм, німецькі фашисти та інших і нагадують про безчинства гітлерівців на території України та інших республік бувшого СРСР у роки другої світової війни. Цю, цілком природну людську реакцію досить часто використовують у наш час так звані «брудні технології»: щоб викликати негативну реакцію до якоїсь події, або до певної особи чи групи людей (наприклад, українських націоналістів-патріотів), характеризуючи її або їх, обов’язково «приперчують» – додають слово «фашист» або якесь інше, з фашизмом пов’язане слівце, – і негативна реакція певної частини суспільства на дану подію або особу чи групу людей забезпечена.

Попробуємо розібратися, що ж воно таке, фашизм?

Іван Багряний. Марш Україна (Чорними хмарами)

І. Багряний (2 жовтня 1906 – 25 серпня 1963) – лауреат Державної премії України ім. Т. Г Шевченка (1991 р, посмертно).

Чорними хмарами вкрита руїна,
Вітер на згарищах грізно гуде,
Як дика пустеля лежить Україна,
Тужить дівчина і месника жде!

Раз-два, до бою! Не шкодуй собою!
Меч піднеси і на відлів бий!
Бий до останньої краплі набою,
Бий за вітчизну й поляж головою!
За Україну! Вперед! Бий, бий, бий!

Грізно реве невблаганна стихія,
Нас вже до ями на смерть привели,
Тільки ж не знали, напасники злії,
Як, захищаючись, б'ються орли!

Раз-два, до бою! Не шкодуй собою!
Меч піднеси і на відлів бий!
Бий до останньої краплі набою,
Бий за вітчизну й поляж головою!

За Україну! Вперед! Бий, бий, бий!
З нами пройшли через муки й тортури,
Як приклад великий, як жертви за нас,
Великі звитяжці – Мазепа й Петлюра,
Петро Дорошенко, Богдан і Тарас!

Раз-два, до бою! Не шкодуй собою!
Меч піднеси і на відлів бий!
Бий до останньої краплі набою,
Бий за вітчизну й поляж головою!
За Україну! Вперед! Бий, бий, бий!

За немовлята, за глум і руїни,
За матерів і румовища хат!
Вставай, Україно, могутня й єдина
Від тихого Дону до синіх Карпат!

Раз-два, до бою! Не шкодуй собою!
Меч піднеси і на відлів бий!
Бий до останньої краплі набою,
Бий за вітчизну й поляж головою!
За Україну! Вперед! Бий, бий, бий!

Відео

І.Багряний. Марш Україна (Чорними хмарами)