Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський
Інтернаціоналізм – міжнародна солідарність робітників, трудящих різних націй і рас. […] Із знищенням експлуататорських класів виник соціалістичний інтернаціоналізм, який є новим типом міжнародних відносин. […] Соціалістичний інтернаціоналізм збігається з соціалістичним патріотизмом. […] Інтернаціоналізм у сучасну епоху означає солідарність національних загонів робітничого класу, відповідальність комуністичних і робітничих партій всіх країн за успішний розвиток світового революційного процесу, дружбу, багатосторонню взаємодопомогу й зближення соціалістичних країн… Інтернаціоналізм протилежний націоналізмові [с.290, 1].
1. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.
Матеріали Вікіпедії говорять про невизначеність цього терміну в даний час, тому вживання його обмежується.
Цікава наукова робота «Інтернаціоналізм чи русифікація» Івана Дзюби.
Дзюба І. М. Інтернаціоналізм чи русифікація? — К. : Видавничий дім "KM Academia", 1998, — 276 с.
ISBN 966-518-110-6
Безпосереднім поштовхом для написання цієї славнозвісної наукової праці стали проведені 1965 року в Україні арешти творчої молоді. Робота була оголошена антирадянською, автора виключили із Спілки письменників, і він теж опинився за ґратами. Починаючи з 1968 p., монографія багато разів виходила за кордоном українською, російською, англійською, французькою, італійською, китайською мовами. В Радянському Союзі як політичне звинувачення висувалася проти кожного, хто читав її чи бодай тримав у руках, якщо це ставало відомо КДБ. В Україні, проголошеній незалежною державою, ця наукова робота окремою книжкою виходить вперше. На жаль, багато порушених у ній проблем залишаються актуальними й нині.
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інтернаціоналіст та інтернаціоналізм — терміни, що стосуються концепції міжнародних відносин, яка підкреслює як домінуючу роль держави, так і існування соціальних відносин між державами.
Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Интернационализм:
• Интернационализм в политике — идеология солидарности народов и отрицания национализма.
• Интернационализм в лексике — слово, вошедшее в большинство языков: телефон, компьютер и т. д.
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/
середа, 29 квітня 2009 р.
вівторок, 28 квітня 2009 р.
Космополіт і космополітизм
Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський
Космополіт – людина, позбавлена почуття патріотизму, відірвана від інтересів своєї батьківщини, чужа своєму народові [с.366, 2].
Космополітизм – реакційна буржуазна теорія, що проповідує байдуже ставлення до вітчизни і свого народу, заперечує патріотизм, обстоює ідею «світового громадянства» [с.119, 1; с.366, 2].
1. Короткий тлумачний словник української мови (Уклад.: Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька, В.Л. Карпова та ін. Відповід. ред. Л.Л. Гумецька). – К.: Рад. школа, 1979. – 296 с.
2. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.
Націоналізм і космополітизм - протилежні явища? А інтернаціоналізм і космополітизм?
А ось яку цікаву думку щодо націоналізму і космополітизму висловив український письменник, публіцист і громадський діяч кінця 19 ст. Трохим Зіньківський.
«Треба розрізняти не слова, а річ саму по собі. В чистім благороднім розумінні націоналізм, як почуття природне, мусить бути під контролем ідей гуманізму – любити свій народ, працювати для нього не значить зневажати і ненавидіти іншу народність. Кожна людина мусить дивитися на всіх інших людей однаково, як на людей, поводитись з ними як собі того бажаєш. Цього вимагає гуманне космополітичне чуття, і в такім благороднім розумінні кожна людина мусить бути космополітом.»
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Космополітизм — ідеологія світового громадянства, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам.
Поняття космополітизм визначене Діогеном, відштовхуючись від Космосу, універсальності, полісу. У релігійній думці ідеї космополітизму розвинули Св. Павло (еклесія) та Бл. Авґустин (град Божий). Поняття виражає можливість бути жителем певного місця, водночас належачи до універсальності світу, не заперечуючи його партикуляризм та своєрідність. Так, у XVIII ст. виникає термін "громадянин світу". Серед визначних космополітів Нового часу є Ґійом Постель, Фужере де Монброн, Монтеск'є, Вольтер, Шефтсбері, Дідро, Шарль Піно Дюкло, князь де Лінь, Ґрім, Ґаліані, Бонваль, Казанова, Караччіолі, Томас Пейн, Кант.
Космополітизм — це співіснування та взаємодія численних ідентичностей і почуття приналежності до світового громадянства за рамками націй, не будучи ними скутим. Не плутати з метисажем, що є змішанням різних культур.
Такі мислителі, як Ґеорг Зіммель, Ульрих Бек та Антоніо Неґрі виступають за розрив з методологічним націоналізмом з метою заснування нової космополітичної соціології.
Письменники-коспополіти: Поль Моран, Стефан Цвейг.
Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Космополитизм — мировоззрение мирового гражданства, ставящее общечеловеческие интересы и ценности выше интересов отдельной нации.
История
Впервые космополитом провозгласил себя киник Диоген. В дальнейшем для киников космополитизм означал превалирование интересов личности над государственными.
Упадок политической жизни греческих городов после пелопонесской войны, совместно с развитием философской мысли, привели к отрицательному взгляду на требования ограниченного местного патриотизма. Если прежде человек понимался только как гражданин своего города, то, с потерей независимости и значения городов (особенно во время македонского, а потом римского владычества), он стал сознавать себя гражданином всего мира. Это сознание, впервые резко высказанное в школе кинической философии было далее развито стоиками, особенно в римскую эпоху, чему способствовал и универсальный характер самого римского государства. В положительном своем смысле космополитизм вытекает из сознания единства человеческого рода, в силу чего интересы отдельных государств и народов подчиняются общему благу человечества как целого. Реальное, хотя весьма несовершенное, выражение этой идеи во внешней истории мы находим в последовательных попытках к созданию всемирной монархии, а также в политике папской теократии.
В истории СССР этот термин известен в уничижительном смысле в рамках словосочетаний «борьба с космополитизмом», «безродный космополитизм», связанных с одноимённой идеологической кампанией в 1947—1953 годах.
Космополитизм и патриотизм
Весьма часто космополитизм берется лишь в отрицательном смысле, как простое отсутствие патриотизма или привязанности к своему народу и отечеству, как будто теряющему всякий интерес с точки зрения универсальных идей. Но такое понимание часто рассматривается как неправильное. Мысль о целом не упраздняет реального значения частей, и как любовь к отечеству не противоречит непременно привязанности к более тесным социальным группам, напр., к своей семье, так и преданность всечеловеческим интересам не исключает патриотизма. Вопрос лишь в окончательном или высшем мериле для оценки того или другого нравственного интереса.
Космополитизм и интернационализм
Космополитизм, хотя и схож с интернационализмом, не тождественен ему. Более того, возможны случаи противоречия между ними. Например, националист может быть космополитом, если у его нации нет своего государства. И наоборот, многие коммунисты мира, оставаясь интернационалистами, в 1920-х годах считали Советский Союз своим отечеством, даже ни разу не побывав в СССР. Патриотизм, за исключением своих крайних форм, вполне уживается с интернационализмом в идеологии многих современных государств мира.
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський
Космополіт – людина, позбавлена почуття патріотизму, відірвана від інтересів своєї батьківщини, чужа своєму народові [с.366, 2].
Космополітизм – реакційна буржуазна теорія, що проповідує байдуже ставлення до вітчизни і свого народу, заперечує патріотизм, обстоює ідею «світового громадянства» [с.119, 1; с.366, 2].
1. Короткий тлумачний словник української мови (Уклад.: Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька, В.Л. Карпова та ін. Відповід. ред. Л.Л. Гумецька). – К.: Рад. школа, 1979. – 296 с.
2. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.
Націоналізм і космополітизм - протилежні явища? А інтернаціоналізм і космополітизм?
А ось яку цікаву думку щодо націоналізму і космополітизму висловив український письменник, публіцист і громадський діяч кінця 19 ст. Трохим Зіньківський.
«Треба розрізняти не слова, а річ саму по собі. В чистім благороднім розумінні націоналізм, як почуття природне, мусить бути під контролем ідей гуманізму – любити свій народ, працювати для нього не значить зневажати і ненавидіти іншу народність. Кожна людина мусить дивитися на всіх інших людей однаково, як на людей, поводитись з ними як собі того бажаєш. Цього вимагає гуманне космополітичне чуття, і в такім благороднім розумінні кожна людина мусить бути космополітом.»
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Космополітизм — ідеологія світового громадянства, яка надає пріоритетне значення загальнолюдським цінностям і другорядне — національним проблемам.
Поняття космополітизм визначене Діогеном, відштовхуючись від Космосу, універсальності, полісу. У релігійній думці ідеї космополітизму розвинули Св. Павло (еклесія) та Бл. Авґустин (град Божий). Поняття виражає можливість бути жителем певного місця, водночас належачи до універсальності світу, не заперечуючи його партикуляризм та своєрідність. Так, у XVIII ст. виникає термін "громадянин світу". Серед визначних космополітів Нового часу є Ґійом Постель, Фужере де Монброн, Монтеск'є, Вольтер, Шефтсбері, Дідро, Шарль Піно Дюкло, князь де Лінь, Ґрім, Ґаліані, Бонваль, Казанова, Караччіолі, Томас Пейн, Кант.
Космополітизм — це співіснування та взаємодія численних ідентичностей і почуття приналежності до світового громадянства за рамками націй, не будучи ними скутим. Не плутати з метисажем, що є змішанням різних культур.
Такі мислителі, як Ґеорг Зіммель, Ульрих Бек та Антоніо Неґрі виступають за розрив з методологічним націоналізмом з метою заснування нової космополітичної соціології.
Письменники-коспополіти: Поль Моран, Стефан Цвейг.
Джерело: http://uk.wikipedia.org/wiki/
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
Космополитизм — мировоззрение мирового гражданства, ставящее общечеловеческие интересы и ценности выше интересов отдельной нации.
История
Впервые космополитом провозгласил себя киник Диоген. В дальнейшем для киников космополитизм означал превалирование интересов личности над государственными.
Упадок политической жизни греческих городов после пелопонесской войны, совместно с развитием философской мысли, привели к отрицательному взгляду на требования ограниченного местного патриотизма. Если прежде человек понимался только как гражданин своего города, то, с потерей независимости и значения городов (особенно во время македонского, а потом римского владычества), он стал сознавать себя гражданином всего мира. Это сознание, впервые резко высказанное в школе кинической философии было далее развито стоиками, особенно в римскую эпоху, чему способствовал и универсальный характер самого римского государства. В положительном своем смысле космополитизм вытекает из сознания единства человеческого рода, в силу чего интересы отдельных государств и народов подчиняются общему благу человечества как целого. Реальное, хотя весьма несовершенное, выражение этой идеи во внешней истории мы находим в последовательных попытках к созданию всемирной монархии, а также в политике папской теократии.
В истории СССР этот термин известен в уничижительном смысле в рамках словосочетаний «борьба с космополитизмом», «безродный космополитизм», связанных с одноимённой идеологической кампанией в 1947—1953 годах.
Космополитизм и патриотизм
Весьма часто космополитизм берется лишь в отрицательном смысле, как простое отсутствие патриотизма или привязанности к своему народу и отечеству, как будто теряющему всякий интерес с точки зрения универсальных идей. Но такое понимание часто рассматривается как неправильное. Мысль о целом не упраздняет реального значения частей, и как любовь к отечеству не противоречит непременно привязанности к более тесным социальным группам, напр., к своей семье, так и преданность всечеловеческим интересам не исключает патриотизма. Вопрос лишь в окончательном или высшем мериле для оценки того или другого нравственного интереса.
Космополитизм и интернационализм
Космополитизм, хотя и схож с интернационализмом, не тождественен ему. Более того, возможны случаи противоречия между ними. Например, националист может быть космополитом, если у его нации нет своего государства. И наоборот, многие коммунисты мира, оставаясь интернационалистами, в 1920-х годах считали Советский Союз своим отечеством, даже ни разу не побывав в СССР. Патриотизм, за исключением своих крайних форм, вполне уживается с интернационализмом в идеологии многих современных государств мира.
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/
понеділок, 27 квітня 2009 р.
Патріотизм
Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський
Звернутися до теми тлумачення патріотизму спонукало риторичне запитання одного із блоггерів: «Цікава річ, я її спостерігаю останнім часом все частіше. Якщо людина живе в Росії й любить її він патріот, якщо людина живе в Україні й любить її він хто завгодно й бандерівець (для когось це таке страшне слово ), й фашист, й т.д тільки не патріот.... ЯКого ... воно так? Хтось пояснить?»
Звертаємося до словників. Патріот – людина, яка любить свою батьківщину, йде на подвиг за неї, віддана своєму народові, його найкращим демократичним і революційним традиціям. Таке тлумачення цього слова дається у Словнику [2 с.507].
Там же подається тлумачення слова патріотизм. Патріотизм – любов до батьківщини, до свого народу, відповідальність за долю вітчизни, готовність служити її інтересам. Патріотизм – явище соціально-історичне і має в різні епохи різний соціальний і класовий зміст. Найвищою формою патріотизму є соціалістичний патріотизм, в якому вірність батьківщині поєднується з відданістю й вірністю всій співдружності соціалістичних країн. Соціалістичний патріотизм невіддільний від почуття пролетарського інтернаціоналізму [2, с.507].
Дещо лаконічніше про патріотизм сказано у КТСУМ: патріотизм – любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви і подвиги [1, с.181].
Але за часів радянської влади патріотизм сприймався по-різному: любов росіянина до своєї батьківщини була справжнім патріотизмом, а любов українця до своєї батьківщини вважалась націоналізмом з обов'язковим додатком "буржуазним". На жаль, стереотип цей у свідомості наших пересічних співгромадян міцно «сидить» і до цього часу, особливо серед її російськомовної частини.
Українська редакція електронної енциклопедії «Вікіпедія» зауважує, що в сьогоденному житті поняття патріотизму розуміється по-різному і часто використовується політичними і суспільними силами з метою маніпулювання свідомістю громадян, що часто-густо призводить до тяжких наслідків, які набувають вигляду національного шовінізму або цілковито відокремлених від розуміння реальних обов’язків патріота, уявлення і поведінки.
А ось як патріотизм трактує російська редакція «Вікіпедії» Патриотизм – нравственный и политический принцип, социальное чувство, содержанием которого является любовь к отечеству и готовность подчинить его интересам свои частные интересы. Патриотизм предполагает гордость достижениями и культурой своей Родины, желание сохранять её характер и культурные особенности и идентификация себя с другими членами нации, готовность подчинить свои интересы интересам страны, стремление защищать интересы Родины и своего народа. Исторический источник патриотизма – веками и тысячелетиями закреплённое существование обособленных государств, формировавшие привязанность к родной земле, языку, традициям. В условиях образования наций и образования национальных государств патриотизм становится составной частью общественного сознания, отражающего общенациональные моменты в его развитии.
Приписывая другим лицам патриотические чувства, а некоторым событиям патриотическую окраску, оценивающее лицо тем самым чаще всего даёт положительную характеристику.
Представления о патриотизме связываются с трепетным отношением к своей Родине, но представление о сущности патриотизма у разных людей разное. По этой причине, одни люди считают себя патриотами, а другие их таковыми не считают.
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський
Звернутися до теми тлумачення патріотизму спонукало риторичне запитання одного із блоггерів: «Цікава річ, я її спостерігаю останнім часом все частіше. Якщо людина живе в Росії й любить її він патріот, якщо людина живе в Україні й любить її він хто завгодно й бандерівець (для когось це таке страшне слово ), й фашист, й т.д тільки не патріот.... ЯКого ... воно так? Хтось пояснить?»
Звертаємося до словників. Патріот – людина, яка любить свою батьківщину, йде на подвиг за неї, віддана своєму народові, його найкращим демократичним і революційним традиціям. Таке тлумачення цього слова дається у Словнику [2 с.507].
Там же подається тлумачення слова патріотизм. Патріотизм – любов до батьківщини, до свого народу, відповідальність за долю вітчизни, готовність служити її інтересам. Патріотизм – явище соціально-історичне і має в різні епохи різний соціальний і класовий зміст. Найвищою формою патріотизму є соціалістичний патріотизм, в якому вірність батьківщині поєднується з відданістю й вірністю всій співдружності соціалістичних країн. Соціалістичний патріотизм невіддільний від почуття пролетарського інтернаціоналізму [2, с.507].
Дещо лаконічніше про патріотизм сказано у КТСУМ: патріотизм – любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви і подвиги [1, с.181].
Але за часів радянської влади патріотизм сприймався по-різному: любов росіянина до своєї батьківщини була справжнім патріотизмом, а любов українця до своєї батьківщини вважалась націоналізмом з обов'язковим додатком "буржуазним". На жаль, стереотип цей у свідомості наших пересічних співгромадян міцно «сидить» і до цього часу, особливо серед її російськомовної частини.
Українська редакція електронної енциклопедії «Вікіпедія» зауважує, що в сьогоденному житті поняття патріотизму розуміється по-різному і часто використовується політичними і суспільними силами з метою маніпулювання свідомістю громадян, що часто-густо призводить до тяжких наслідків, які набувають вигляду національного шовінізму або цілковито відокремлених від розуміння реальних обов’язків патріота, уявлення і поведінки.
А ось як патріотизм трактує російська редакція «Вікіпедії» Патриотизм – нравственный и политический принцип, социальное чувство, содержанием которого является любовь к отечеству и готовность подчинить его интересам свои частные интересы. Патриотизм предполагает гордость достижениями и культурой своей Родины, желание сохранять её характер и культурные особенности и идентификация себя с другими членами нации, готовность подчинить свои интересы интересам страны, стремление защищать интересы Родины и своего народа. Исторический источник патриотизма – веками и тысячелетиями закреплённое существование обособленных государств, формировавшие привязанность к родной земле, языку, традициям. В условиях образования наций и образования национальных государств патриотизм становится составной частью общественного сознания, отражающего общенациональные моменты в его развитии.
Приписывая другим лицам патриотические чувства, а некоторым событиям патриотическую окраску, оценивающее лицо тем самым чаще всего даёт положительную характеристику.
Представления о патриотизме связываются с трепетным отношением к своей Родине, но представление о сущности патриотизма у разных людей разное. По этой причине, одни люди считают себя патриотами, а другие их таковыми не считают.
Згідно російської версії тільки в умовах утворення націй і національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, людина може бути патріотом своєї держави. Якщо в якоїсь людини недержавної нації й виникає любов до своєї мови, своєї культури або свого народу, то радянська ідеологія це трактувала як націоналізм, буржуазний націоналізм, а то й нацизм. Цей стереотип залишається ще й до цього часу.
Нашій державі ще тільки 18 років. Але якщо у наших громадян поступово, а все ж таки формується почуття патріотизму, то наші сусіди ще не можуть цього сприйняти, потрібен певний час, щоб це укорінилося у їх свідомості.
Література.
1. Короткий тлумачний словник української мови (Уклад.: Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька, В.Л. Карпова та ін. Відповід. ред. Л.Л. Гумецька). – К.: Рад. школа, 1979. – 296 с.
2. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.
2. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.
неділя, 26 квітня 2009 р.
Нація, націоналізм
Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський
Нація – стійка спільність людей, що історично склалася, виникла на базі спільності мови, території, економічного життя і психічного складу, який проявляється в спільності культури [с.156, 1].
Націоналізм – буржуазна ідеологія й політика в національному питанні, характерними рисами якої є проповідь зверхності національних інтересів над соціалістичними, класовими, проголошення національної нетерпимості, розпалювання національної ворожнечі. Націоналізм виступає у двох формах: великодержавний шовінізм пануючої нації і місцевий націоналізм пригнобленої нації [с.699, 2].
1. Короткий тлумачний словник української мови (Уклад.: Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька, В.Л. Карпова та ін. Відповід. ред. Л.Л. Гумецька). – К.: Рад. школа, 1979. – 296 с.
2. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.
Цікаво, а яке тлумачення цих слів у сьогоднішніх словниках?
Наведу тлумачення слова «націоналізм» письменником, публіцистом, громадським діячем кінця 19 століття Трохимом Зіньківським (1861-1891): «Можна всяку ідею знівечити – з націоналізму зробити егоїзм національний… Націоналізм, як і всяка ідея, - суб’єктивна ідея, як її хто може розуміти, і у варварській голові ця ідея може викохати тільки варварське розуміння її… Українському народові, що вся історія його визначається вдачею демократично-федеративною, що йому не доводилось в історії давити інші народи, а тільки боронити свою політичну і громадську волю, – такому народові не можна розуміти націоналізм асиміляторським та централістичним. Наш націоналізм – оборона свого національного життя, волі, і яким він був протягом усієї історії, таким повинен і зоставатися. Ми повинні толерантно поводитись з усякою іншою народністю і не знати ворогування до неї як до народності, хоч би й до тієї, що нас душить, а мусимо тільки ворогувати і битися з тими ідеалами та змаганнями, що мають нас знищити»
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський
Нація – стійка спільність людей, що історично склалася, виникла на базі спільності мови, території, економічного життя і психічного складу, який проявляється в спільності культури [с.156, 1].
Націоналізм – буржуазна ідеологія й політика в національному питанні, характерними рисами якої є проповідь зверхності національних інтересів над соціалістичними, класовими, проголошення національної нетерпимості, розпалювання національної ворожнечі. Націоналізм виступає у двох формах: великодержавний шовінізм пануючої нації і місцевий націоналізм пригнобленої нації [с.699, 2].
1. Короткий тлумачний словник української мови (Уклад.: Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька, В.Л. Карпова та ін. Відповід. ред. Л.Л. Гумецька). – К.: Рад. школа, 1979. – 296 с.
2. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.
Цікаво, а яке тлумачення цих слів у сьогоднішніх словниках?
Наведу тлумачення слова «націоналізм» письменником, публіцистом, громадським діячем кінця 19 століття Трохимом Зіньківським (1861-1891): «Можна всяку ідею знівечити – з націоналізму зробити егоїзм національний… Націоналізм, як і всяка ідея, - суб’єктивна ідея, як її хто може розуміти, і у варварській голові ця ідея може викохати тільки варварське розуміння її… Українському народові, що вся історія його визначається вдачею демократично-федеративною, що йому не доводилось в історії давити інші народи, а тільки боронити свою політичну і громадську волю, – такому народові не можна розуміти націоналізм асиміляторським та централістичним. Наш націоналізм – оборона свого національного життя, волі, і яким він був протягом усієї історії, таким повинен і зоставатися. Ми повинні толерантно поводитись з усякою іншою народністю і не знати ворогування до неї як до народності, хоч би й до тієї, що нас душить, а мусимо тільки ворогувати і битися з тими ідеалами та змаганнями, що мають нас знищити»
пʼятниця, 20 березня 2009 р.
Віктор Женченко. Поезія
Два крила творчості Віктора Женченка
Віктор Женченко: «Я тримаюсь на музиці, поезії і друзях»
Із збірки «Отам, за тихим небокраєм…»
**********
Я — з Оболоні. З тиші, що припала
хмільною хвилею на груди чорнозему.
Я скупаний в купальську ніч — ще
змалу! —
в таємнім шепоті вербового гарему.
Я з квітів тих, що вранці над Сулою
дарують келихи ромашкового щему.
Я з вишень тих, що з кожною весною
плетуть вінки полтавським нареченим...
Я з тих пісень, що пахнуть полем, болем,
билинно гордим хліборобським родом.
З джерел цих п'є моя смаглява доля
дзвінку,
цілющу,
найсвятішу воду!
Із збірки «Тривога»
**********
Як важко підніматися з колін
Як важко підніматися з колін!
Ще важче — рабство з пам'яті зітерти...
Цей страх,
ця ницість,
як собаки злі,
готові й душу на шматки роздерти,
а треба — встати!
Важко встаємо...
Ця клята нерішучість — остогидла!
Чого ждемо?
Щоб знову нас в ярмо?
Щоб знову нами гейкали, як бидлом?!
На ноги!
Всі!
Прийшов наш БЛАГОВІСТ!
Такого шансу — більш не буде. Зроду.
ЯКИЙ КРАСИВИЙ ТИ НА ПОВЕН ЗРІСТ,
мій зболений,
принижений НАРОДЕ!
**********
Біль
А суржик — сипле. Звідусюд...
Невже не соромно?
Не досить?
Невже влаштовує мій люд
сіріти й досі в малоросах?
А гідність де?
Козацька честь?
Де пращурів великих гени?
... Мене цей суржик — їсть! Пече
і — крає,
наче автогеном!
І як ти знімеш це тавро,
оцю людську ганьбу потворну,
коли — на диво! — сам народ
щодня руба себе під корінь!?
**********
Так хто ж ми, Боже?
(За Володимиром Черепковим)
Яка наруга йде навколо;
насилля, вбивства, бізнес-секс?!
Усім цим — диригує долар,
а де ж бо люд наш?
Кіз пасе...
Кричу,
питаю в себе сам я:
— Так хто ж ми, Боже?
Звідкіля?
... Коли народ втрачає пам'ять —
все починається з нуля.
**********
В ніч перед Водохрещем
(Патріарху Київському
і всієї Руси-України Філарету)
Незвичайна ця ніч — молода!
Між льодів і снігів, серед січня,
прибуває, нуртує вода —
бунтівна! животворна! магічна!
В наші душі в цю ніч загляда
радість та, що наш дух укріпила!
Молода українська вода
набирає цілющої сили!
Дай нам, Боже, до Храму дійти...
Дай терпіння, дай віри твердої!
Окропи, освіти, освяти
молодою, святою водою!
Хай з водою відійде біда,
хай від чистих криниць — завесніє...
Молода українська вода
прибуває до нас, як надія!
**********
Із циклу «Біг оленя»
З північного зошита
Для кого Північ — як путана,
для інших — мрія,
відкриття;
мені ж як невигойна рана,
як реквієм —
на все життя.
Я тут спалив
свою наївність,
мажорні марші
і слова.
...На Півночі —
чверть України
в снігах,
в мерзлоті
спочива...
Віктор Женченко: «Я тримаюсь на музиці, поезії і друзях»
Із збірки «Отам, за тихим небокраєм…»
**********
Я — з Оболоні. З тиші, що припала
хмільною хвилею на груди чорнозему.
Я скупаний в купальську ніч — ще
змалу! —
в таємнім шепоті вербового гарему.
Я з квітів тих, що вранці над Сулою
дарують келихи ромашкового щему.
Я з вишень тих, що з кожною весною
плетуть вінки полтавським нареченим...
Я з тих пісень, що пахнуть полем, болем,
билинно гордим хліборобським родом.
З джерел цих п'є моя смаглява доля
дзвінку,
цілющу,
найсвятішу воду!
Із збірки «Тривога»
**********
Як важко підніматися з колін
Як важко підніматися з колін!
Ще важче — рабство з пам'яті зітерти...
Цей страх,
ця ницість,
як собаки злі,
готові й душу на шматки роздерти,
а треба — встати!
Важко встаємо...
Ця клята нерішучість — остогидла!
Чого ждемо?
Щоб знову нас в ярмо?
Щоб знову нами гейкали, як бидлом?!
На ноги!
Всі!
Прийшов наш БЛАГОВІСТ!
Такого шансу — більш не буде. Зроду.
ЯКИЙ КРАСИВИЙ ТИ НА ПОВЕН ЗРІСТ,
мій зболений,
принижений НАРОДЕ!
**********
Біль
А суржик — сипле. Звідусюд...
Невже не соромно?
Не досить?
Невже влаштовує мій люд
сіріти й досі в малоросах?
А гідність де?
Козацька честь?
Де пращурів великих гени?
... Мене цей суржик — їсть! Пече
і — крає,
наче автогеном!
І як ти знімеш це тавро,
оцю людську ганьбу потворну,
коли — на диво! — сам народ
щодня руба себе під корінь!?
**********
Так хто ж ми, Боже?
(За Володимиром Черепковим)
Яка наруга йде навколо;
насилля, вбивства, бізнес-секс?!
Усім цим — диригує долар,
а де ж бо люд наш?
Кіз пасе...
Кричу,
питаю в себе сам я:
— Так хто ж ми, Боже?
Звідкіля?
... Коли народ втрачає пам'ять —
все починається з нуля.
**********
В ніч перед Водохрещем
(Патріарху Київському
і всієї Руси-України Філарету)
Незвичайна ця ніч — молода!
Між льодів і снігів, серед січня,
прибуває, нуртує вода —
бунтівна! животворна! магічна!
В наші душі в цю ніч загляда
радість та, що наш дух укріпила!
Молода українська вода
набирає цілющої сили!
Дай нам, Боже, до Храму дійти...
Дай терпіння, дай віри твердої!
Окропи, освіти, освяти
молодою, святою водою!
Хай з водою відійде біда,
хай від чистих криниць — завесніє...
Молода українська вода
прибуває до нас, як надія!
**********
Із циклу «Біг оленя»
З північного зошита
Для кого Північ — як путана,
для інших — мрія,
відкриття;
мені ж як невигойна рана,
як реквієм —
на все життя.
Я тут спалив
свою наївність,
мажорні марші
і слова.
...На Півночі —
чверть України
в снігах,
в мерзлоті
спочива...
субота, 7 березня 2009 р.
Василь Пазинич. Поезія
Нам Україна, мов провина,
Як вічний первородний гріх,
Така від Бога батьківщина,
Важка й гірка, одна для всіх.
Чи по-шинкарськи, по-козацьки,
Кому вже як вона болить.
Одна, немов могила братська.
А як могилу поділить?
************
І те - не те, і так - не так.
Який же український вектор:
Не віятися по світах
І вийти нам нарешті з гето?
На кожній шиї - голова!
У плутократів наших - плутні!
Яка ж принадна булава
До реготу віків на кутні!
Все спишемо на москалів
І на жидів, як є потреба,
На турків, інтер... націоналізм.
Чи не пора б уже й на себе?
***************
Нерівноцінний обмін для села.
Заліза й сала. Хліба - на папери.
Туди орлів і горлиць. Звідтіля
Буває подарунок від Венери.
Вже хліб став хлєбом. Тільки мак - дурак.
І вже тепер не липи там, а льопи.
Образливо, але ж таки не так,
Як з інглішем коверкають з Європи.
Клює нам очі цей двоглавий крук.
І мов якийсь і покруч, і прислужник,
Вгодований, зманіжений байстрюк,
Та не на борошно - для дерті суржик...
************
"Перетворивши в купу гною..."
Інако розмалюють небо
Тисячоліття. Ми ж - не Троя,
І шліманів для нас не треба.
Якщо й Дніпра тоді не стане,
Зміліє наша борозенка,
Народять інші деревляни
Інакшу мову і Шевченка,
І будуть інші міфи й міти.
Але піврозпаду закони
З чорнобильської піраміди
Їм нагадають фараони.
Що світ - яйце. І всі з яйця ми,
І знали теж тонкі структури.
Та будемо для них творцями
Звіздополинної культури,
Які погралися в науки
І нехтували рідним Словом.
І виліплять нам ноги й руки,
Та абсолютно безголових.
************
"Акцент іноземця".
Ті, хто має це психічне відхилення,
говорять рідною мовою з акцентом.
З підручника по психіатрії.
І знов сьогодні, наче Крути
Для мови. Бачте, не така!
Як подешевшали манкрути -
За п'ятака, за п'ятака.
Плюють, прокляті, у криницю,
"Сполняють": "Рідне загризи!"
Сказати ж слово "паляниця"
Не повертається язик.
Чи медовіше те північне
У тундрі знесене яйце?
А чи відхилення психічне
Все підбиває на акцент?
Не тремтячи за власну шкуру,
Крізь натовп тихих і роззяв
Пішов би знову до Петлюри,
Якби мене Сосюра взяв...
Взято із:
Пазинич В.Ф. Листопад-жовтень. Свідчі вірші. - Суми: видавничо-виробниче підприємство "Мрія-1" ТОВ, 2007. - 116 с.
Як вічний первородний гріх,
Така від Бога батьківщина,
Важка й гірка, одна для всіх.
Чи по-шинкарськи, по-козацьки,
Кому вже як вона болить.
Одна, немов могила братська.
А як могилу поділить?
************
І те - не те, і так - не так.
Який же український вектор:
Не віятися по світах
І вийти нам нарешті з гето?
На кожній шиї - голова!
У плутократів наших - плутні!
Яка ж принадна булава
До реготу віків на кутні!
Все спишемо на москалів
І на жидів, як є потреба,
На турків, інтер... націоналізм.
Чи не пора б уже й на себе?
***************
Нерівноцінний обмін для села.
Заліза й сала. Хліба - на папери.
Туди орлів і горлиць. Звідтіля
Буває подарунок від Венери.
Вже хліб став хлєбом. Тільки мак - дурак.
І вже тепер не липи там, а льопи.
Образливо, але ж таки не так,
Як з інглішем коверкають з Європи.
Клює нам очі цей двоглавий крук.
І мов якийсь і покруч, і прислужник,
Вгодований, зманіжений байстрюк,
Та не на борошно - для дерті суржик...
************
"Перетворивши в купу гною..."
Інако розмалюють небо
Тисячоліття. Ми ж - не Троя,
І шліманів для нас не треба.
Якщо й Дніпра тоді не стане,
Зміліє наша борозенка,
Народять інші деревляни
Інакшу мову і Шевченка,
І будуть інші міфи й міти.
Але піврозпаду закони
З чорнобильської піраміди
Їм нагадають фараони.
Що світ - яйце. І всі з яйця ми,
І знали теж тонкі структури.
Та будемо для них творцями
Звіздополинної культури,
Які погралися в науки
І нехтували рідним Словом.
І виліплять нам ноги й руки,
Та абсолютно безголових.
************
"Акцент іноземця".
Ті, хто має це психічне відхилення,
говорять рідною мовою з акцентом.
З підручника по психіатрії.
І знов сьогодні, наче Крути
Для мови. Бачте, не така!
Як подешевшали манкрути -
За п'ятака, за п'ятака.
Плюють, прокляті, у криницю,
"Сполняють": "Рідне загризи!"
Сказати ж слово "паляниця"
Не повертається язик.
Чи медовіше те північне
У тундрі знесене яйце?
А чи відхилення психічне
Все підбиває на акцент?
Не тремтячи за власну шкуру,
Крізь натовп тихих і роззяв
Пішов би знову до Петлюри,
Якби мене Сосюра взяв...
Взято із:
Пазинич В.Ф. Листопад-жовтень. Свідчі вірші. - Суми: видавничо-виробниче підприємство "Мрія-1" ТОВ, 2007. - 116 с.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
