Не бійтесь заглядати у словник:
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський
Звернутися до теми тлумачення патріотизму спонукало риторичне запитання одного із блоггерів: «Цікава річ, я її спостерігаю останнім часом все частіше. Якщо людина живе в Росії й любить її він патріот, якщо людина живе в Україні й любить її він хто завгодно й бандерівець (для когось це таке страшне слово ), й фашист, й т.д тільки не патріот.... ЯКого ... воно так? Хтось пояснить?»
Звертаємося до словників. Патріот – людина, яка любить свою батьківщину, йде на подвиг за неї, віддана своєму народові, його найкращим демократичним і революційним традиціям. Таке тлумачення цього слова дається у Словнику [2 с.507].
Там же подається тлумачення слова патріотизм. Патріотизм – любов до батьківщини, до свого народу, відповідальність за долю вітчизни, готовність служити її інтересам. Патріотизм – явище соціально-історичне і має в різні епохи різний соціальний і класовий зміст. Найвищою формою патріотизму є соціалістичний патріотизм, в якому вірність батьківщині поєднується з відданістю й вірністю всій співдружності соціалістичних країн. Соціалістичний патріотизм невіддільний від почуття пролетарського інтернаціоналізму [2, с.507].
Дещо лаконічніше про патріотизм сказано у КТСУМ: патріотизм – любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви і подвиги [1, с.181].
Але за часів радянської влади патріотизм сприймався по-різному: любов росіянина до своєї батьківщини була справжнім патріотизмом, а любов українця до своєї батьківщини вважалась націоналізмом з обов'язковим додатком "буржуазним". На жаль, стереотип цей у свідомості наших пересічних співгромадян міцно «сидить» і до цього часу, особливо серед її російськомовної частини.
Українська редакція електронної енциклопедії «Вікіпедія» зауважує, що в сьогоденному житті поняття патріотизму розуміється по-різному і часто використовується політичними і суспільними силами з метою маніпулювання свідомістю громадян, що часто-густо призводить до тяжких наслідків, які набувають вигляду національного шовінізму або цілковито відокремлених від розуміння реальних обов’язків патріота, уявлення і поведінки.
А ось як патріотизм трактує російська редакція «Вікіпедії» Патриотизм – нравственный и политический принцип, социальное чувство, содержанием которого является любовь к отечеству и готовность подчинить его интересам свои частные интересы. Патриотизм предполагает гордость достижениями и культурой своей Родины, желание сохранять её характер и культурные особенности и идентификация себя с другими членами нации, готовность подчинить свои интересы интересам страны, стремление защищать интересы Родины и своего народа. Исторический источник патриотизма – веками и тысячелетиями закреплённое существование обособленных государств, формировавшие привязанность к родной земле, языку, традициям. В условиях образования наций и образования национальных государств патриотизм становится составной частью общественного сознания, отражающего общенациональные моменты в его развитии.
Приписывая другим лицам патриотические чувства, а некоторым событиям патриотическую окраску, оценивающее лицо тем самым чаще всего даёт положительную характеристику.
Представления о патриотизме связываются с трепетным отношением к своей Родине, но представление о сущности патриотизма у разных людей разное. По этой причине, одни люди считают себя патриотами, а другие их таковыми не считают.
Це чистий яр, а не сумне провалля.
М.Рильський
Звернутися до теми тлумачення патріотизму спонукало риторичне запитання одного із блоггерів: «Цікава річ, я її спостерігаю останнім часом все частіше. Якщо людина живе в Росії й любить її він патріот, якщо людина живе в Україні й любить її він хто завгодно й бандерівець (для когось це таке страшне слово ), й фашист, й т.д тільки не патріот.... ЯКого ... воно так? Хтось пояснить?»
Звертаємося до словників. Патріот – людина, яка любить свою батьківщину, йде на подвиг за неї, віддана своєму народові, його найкращим демократичним і революційним традиціям. Таке тлумачення цього слова дається у Словнику [2 с.507].
Там же подається тлумачення слова патріотизм. Патріотизм – любов до батьківщини, до свого народу, відповідальність за долю вітчизни, готовність служити її інтересам. Патріотизм – явище соціально-історичне і має в різні епохи різний соціальний і класовий зміст. Найвищою формою патріотизму є соціалістичний патріотизм, в якому вірність батьківщині поєднується з відданістю й вірністю всій співдружності соціалістичних країн. Соціалістичний патріотизм невіддільний від почуття пролетарського інтернаціоналізму [2, с.507].
Дещо лаконічніше про патріотизм сказано у КТСУМ: патріотизм – любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви і подвиги [1, с.181].
Але за часів радянської влади патріотизм сприймався по-різному: любов росіянина до своєї батьківщини була справжнім патріотизмом, а любов українця до своєї батьківщини вважалась націоналізмом з обов'язковим додатком "буржуазним". На жаль, стереотип цей у свідомості наших пересічних співгромадян міцно «сидить» і до цього часу, особливо серед її російськомовної частини.
Українська редакція електронної енциклопедії «Вікіпедія» зауважує, що в сьогоденному житті поняття патріотизму розуміється по-різному і часто використовується політичними і суспільними силами з метою маніпулювання свідомістю громадян, що часто-густо призводить до тяжких наслідків, які набувають вигляду національного шовінізму або цілковито відокремлених від розуміння реальних обов’язків патріота, уявлення і поведінки.
А ось як патріотизм трактує російська редакція «Вікіпедії» Патриотизм – нравственный и политический принцип, социальное чувство, содержанием которого является любовь к отечеству и готовность подчинить его интересам свои частные интересы. Патриотизм предполагает гордость достижениями и культурой своей Родины, желание сохранять её характер и культурные особенности и идентификация себя с другими членами нации, готовность подчинить свои интересы интересам страны, стремление защищать интересы Родины и своего народа. Исторический источник патриотизма – веками и тысячелетиями закреплённое существование обособленных государств, формировавшие привязанность к родной земле, языку, традициям. В условиях образования наций и образования национальных государств патриотизм становится составной частью общественного сознания, отражающего общенациональные моменты в его развитии.
Приписывая другим лицам патриотические чувства, а некоторым событиям патриотическую окраску, оценивающее лицо тем самым чаще всего даёт положительную характеристику.
Представления о патриотизме связываются с трепетным отношением к своей Родине, но представление о сущности патриотизма у разных людей разное. По этой причине, одни люди считают себя патриотами, а другие их таковыми не считают.
Згідно російської версії тільки в умовах утворення націй і національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, людина може бути патріотом своєї держави. Якщо в якоїсь людини недержавної нації й виникає любов до своєї мови, своєї культури або свого народу, то радянська ідеологія це трактувала як націоналізм, буржуазний націоналізм, а то й нацизм. Цей стереотип залишається ще й до цього часу.
Нашій державі ще тільки 18 років. Але якщо у наших громадян поступово, а все ж таки формується почуття патріотизму, то наші сусіди ще не можуть цього сприйняти, потрібен певний час, щоб це укорінилося у їх свідомості.
Література.
1. Короткий тлумачний словник української мови (Уклад.: Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька, В.Л. Карпова та ін. Відповід. ред. Л.Л. Гумецька). – К.: Рад. школа, 1979. – 296 с.
2. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.
2. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, - 776 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар