Олександр Олесь (05.12.1878 - 22.07.1944)

132 роки тому (05.12.1878) у містечку Білопілля на Сумщині у селянсько-робітничій сім’ї (батько, Кандиба Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані) народився первісток Сашко. З чотирьох років він став читати. Пізніше захопився поезією Т.Шевченка, знав напам’ять майже всього «Кобзаря».

Коли Сашкові виповнилося 11 років, сім’ю спіткало велике горе – у Волзі потонув їх батько. Мати залишилася з трьома дітьми, яких допомагав виховувати дід – Федір Кандиба. Сашко з великим задоволенням їздив до діда, який привчав його сільського життя, народних обрядів, звичаїв, учив українських пісень.

Люстрація – очищення, сповідь перед народом

Не бійтесь заглядати у словник:

Це чистий яр, а не сумне провалля.

                                      М.Рильський

Значення слова «люстрації» словники радянської доби подають як:

1)                перевірка (польс. lustracya – перевірка від лат. lustrum – податний або фіскальний період) – періодичні описи державних маєтностей з метою визначення їхньої прибутковості. Провадилися з 1562 р. до кінця 18 ст. в Польщі, а в 1778 – 1876 рр. російським урядом у Литві, Білорусії, на Правобережній Україні;

2)                очищення (від лат. lustratio – очищення шляхом жертвоприносин) – релігійно-містичні обряди, які, за уявленням віруючих, охороняють від хвороб та інших бід [с.402, 1].

  Література

1. Словник іншомовних слів. За ред. члена-кореспондента АН УРСР О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція УРЕ, 1977, – 776 с.

Сучасні словники, зокрема Вікіпедія – вільна енциклопедія, трактує це поняття наступним чином.

Люстрація:

1)      (від лат. lustrum – податковий або фінансовий період) – описи державних маєтків. Метою люстрації було встановлення складу податного населення, його грошових і натуральних повинностей, доходів королівських економій. Люстрація вперше була запроваджена в феодальній Литві в XVI столітті.

2)      (від лат. lustratio – очищення через жертвоприношення) – магічні обряди, спрямовані на очищення людей, на захист від хвороб та інших бід. У багатьох народів надприродна сила приписувалась насамперед вогню; було поширеним окурювання людей, худоби, житла факелом, запаленим від «живого вогню» (який добували тертям), а пізніше – від свічок, запалених в церкві в четвер на страсному тижні.

3)      заборона функціонерам високого рангу, які скомпрометували себе, протягом певного часу займати посади в державному апараті, балотуватись в представницькі органи, бути суддями і т. д.

Люстрація в Україні

У 2008 році ініціативною групою українських правників створена Громадська організація «Люстрація». Як випливає з назви, ГО «Люстрація» за першочергову мету ставить перед собою очищення суспільства.

Українське суспільство сьогодні перебуває на перехідному етапі від пост-тоталітарного до громадянського, правового суспільства. На жаль, упродовж 19 років української незалежності у боротьбі з економічними труднощами Держава не приділяла жодної уваги виробленню національної ідеї. Сьогодні державний службовець не знає такого поняття як національний інтерес. Як наслідок, довіра до державної влади впала до критичного рівня, коли влада вже не є легітимною в очах громадян.

В Україні спостерігаємо «дефіцит патріотизму», коли між громадянами та органами державної влади існує прірва, тобто вироблення державної політики йде без врахування національних інтересів. Україна не зробила глибоких висновків зі свого колоніального минулого, не надала йому справедливої оцінки, не засудила злочини проти українського народу та осіб, причетних до цього.

Україна, яка найбільше в світі постраждала від комуністичного режиму, досі не засудила комуністичну ідеологію на рівні з фашизмом. В Незалежній Україні до цього часу існують вулиці та пам'ятники, що возвеличують катів українського народу: організаторів Голодомору та репресій, зрадників і вождів комуністичного режиму.

Поряд з цим, подвиги героїв, що боролися за незалежність України та проти тоталітарного режиму, залишаються невідомими широкому загалу. Очищення суспільства полягає не тільки в очищенні від комуністичної ідеології – знесення пам’ятників, перейменування вулиць та відзначення у географічних назвах українських героїв та видатних постатей нашої історії та культури. Очищення суспільства також полягає у висвітленні та засудженні конкретних організацій та осіб, причетних до злочинів проти українського народу. Не секрет, що сьогодні ще живі деякі організатори та виконавці масового винищення українців, замовники політичних убивств українських діячів, терористичних операцій НКВД, МГБ, КГБ на території України. Ці особи до цього часу отримують чималі державні пенсії, в той час як воїни УПА та репресовані комуністичним режимом залишились поза належною увагою Української держави.

Без надання оцінки минулому у нас немає майбутнього.

Сьогодні Україна має вдалий приклад проведення Люстрації країнами Східної Європи та Прибалтики: Латвії, Польщі, Чехії. Ці країни пройшли через очищення та впевнено розвиваються як сильні, національно-демократичні держави. Показовим є приклад Литви, де нещодавно прийнято Закон, згідно з яким заборонено окупаційну комуністичну символіку на рівні з фашистською.

Другу хвилю люстрації проводить Грузія.

Зараз Україна має унікальний шанс нарешті провести Люстрацію, яка не була проведена у 1991 році після здобуття Незалежності та у 2004 році після перемоги Помаранчевої революції. За даними опитування, проведеного Інтернет-виданням «Українська правда», близько 90% респондентів підтримують проведення люстрації в Україні.

  

Джерела:

1. Вікіпедія – вільна енциклопедія

2. ГО Люстрація 

3. Українська правда. Люстрація влади (Голосують всі) 

Народе мій,

Нескорений віками!

На білім тілі

Червоніють рани,

Що заподіяли тобі кати.

Тебе кували у кайдани

І висилали в табори.

Морили голодом тирани

І пам'ять з голови стирали

Щоб не пам'ятав, хто ти!

І підступають знову й знову,

І відбирають в тебе мову

Червоно-ряжені кати,

І смокчуть кров твою вампіри,

Що полонили Україну,

Й поставить хочуть на коліна,

Але нескореним є ти,

Бо за тобою - Бог і Правда!

©Східний Погляд

27.11.2010

27 листопада 2010 року - День пам'яті жертв Голодомору 1932-33 рр.

Вшануй пам'ять жертв Голодомору 1932-33 рр. та інших голодоморів в Україні!

Прийми участь у акції "Запали свічку", яка розпочнеться о 16 год 27 листопада 2010 р.

 

Скажи НІ ТОТАЛІТАРНІЙ СИСТЕМІ, під яким би прапором вона не була!

Сприймай людське життя як найдорожчу цінність!

Вислови про мову (до Дня української писемності та мови)

Мова – це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості.

(Іван Огієнко)

Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх.

(Олесь Гончар)

Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.

(Василь Сухомлинський)

Бринить-співає наша мова,

Чарує, тішить і п'янить.

(Олександр Олесь)

Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.

(Оксана Пахльовська, д-р філологічних наук)

Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування.

(Іван Огієнко)

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.

(Ліна Костенко)

Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній.

(Олесь Гончар)

… Поки живе мова – житиме й народ, яко національність ... От чому мова завжди має таку велику вагу в національному рухові, от чому ставлять її на перше почесне місце серед головних наших питань.

(Іван Огієнко‎)

Щоб мова тобі повністю відкрилася, маєш бути залюбленим в неї.

(Олесь Гончар)

Українська мова – божиста, богодана, богообрана.

(Мойсей Фішбейн)

Мов поганих не існує в світі,

Є лише погані язики.

(А. Бортняк)

Нам… пропонують офіційну двомовність, тобто, по суті, рівні права вовка і зайця з’їсти одне одного.

(Віталій Радчук)

Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом.

(А. Мокренко)

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

(Максим Рильський)

Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів.  

(В. Захарченко)

Кожен із нас має гордитися своєю чудовою мовою, адже вона того варта.

(Олесь Гончар)

Мова - душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.

(Іван Огієнко)

Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови...

(Костянтин Ушинський)

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

(Олександр Олесь)

Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такому разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторожа нашого психічного я...  

(Іван Огієнко‎)

Відчуваю й усвідомлюю, яка це красива й легка мова.

(І. Репін)

Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.

(М. Гоголь)

І возвеличимо на диво

І розум наш, і наш язик...

(Т. Шевченко)

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів.

(В. Голобородько)

Мова – це глибина тисячоліть.

(М. Шумило)

Навіть така сувора наука, як кібернетика, і та знайшла в українській мові свою першодомівку, адже маємо факт унікальний – енциклопедія кібернетики вперше в світі вийшла українською мовою в Києві.

(Олесь Гончар)

Скільки української мовної території, стільки й української державності. (Іван Заєць)

Споконвіку було Слово.

(Старий Завіт)

... Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна.

(І. Срезневський)

… Усі до єдиної мови в світі – надбання всього людства. Вони дозволяють на основі порівняння всіх рівнів мовної структури кожної мови виявити універсальні її властивості, які дали можливість виділитися із живої природи в homo sapiens.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ, професор, декан факультету дагестанської філології ДДУ)

Рідна мова - мати єдності,

батько громадянства і сторож держави.

(Мікалоюс Даукша)

Чужу мову можна вивчити за шість років, а свою треба вчити все життя.

(Франсуа Вольтер)

Бог створив народи різними і рівними. Він наділив кожного з нас не тільки розумом, але й призначив бути представником тої чи іншої нацї, народу, зі своєю мовою і національною культурою.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ)

У мові, як загалом у природі, все живе, все рухається...
(Ян Нецислав Бодуен де Куртене)

Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав’язує їй свою мову.

(Карл Маркс)

… Усі розмови чиновників про «прагматизм» і «врахування реальних можливостей», а також  судження і навіть теорії про те, що процеси вмирання мов нібито носять «природній» характер і що їм не потрібно перешкоджати, по суті означають намагання обґрунтувати ідеологію лінгвоциду та етноциду.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ)

Эта мова величава и проста.

(Володимир Маяковський)

Доля народу нерозривно зв’язана з долею мови. В свою чергу, мова народу є тим стержнем, на якому формується культурна самобутність цього народу.

(Нурмагомед ГАДЖИАХМЕДОВ)

Нападати на мову народу – це означає нападати на його серце.

(Г. Лаубе)

Немає магії сильнішої, ніж магія слів.

(А. Франс)

Слово є вчинок.

(Л. Толстой)

Українці – стародавній народ, а мова "їхня багатша і всеосяжніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші.

(Е. Челебі)

Хай живе велика російська мова, але хай живе і солодко-співуча, ні з чим не зрівнянна українська мова.

(В. Солоухін)

Я дуже люблю ... народну українську мову, звучну, барвисту й таку м'яку.

(Л. Толстой)

Народні прислів’я:

Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.

Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.

Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш.

Слово до слова – зложиться мова.

Підбірка висловів зібрана автором блогу. Окремі вислови взято із сайтів:

Гуцул

Юрко Зелений 

Вчителям, батькам, учням 

Конкурс знавців української мови імені Петра Яцика під загрозою зриву

У День української писемності та мови – 9 листопада – традиційно розпочинаються ось уже декілька років поспіль перші етапи Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика.

Хто він, Петро Яцик?

Петро Дмитрович Яцик народився у селянській родині 7 липня 1921 р. у селі Верхнє Синьовидне Стрийського району Львівської області. Закінчив семирічну школу, вчився на сільськогосподарських та залізничних курсах. Працював помічником машиніста. У 1944 році емігрував на Захід, проживав у Німеччині. У 1947 році закінчив Український технічно-господарський інститут у Регенсбурзі, в якому вивчав економіку. З 1949 року проживав у Канаді, де був власником і президентом приватної будівельної фірми. Помер Петро Яцик 8 листопада 2001 р.

Це був далекоглядний і працелюбний канадський підприємець українського походження,  всеохоплююча й пристрасна любов якого до України, бажання бачити вільною свою Вітчизну, яку населяють мудрі, сповнені гідності, та позбавлені комплексів меншовартості люди, є достойним прикладом для всіх нас. Він був уродженим духовним лідером, людиною самостійного державницького мислення і незалежної позиції. Ще задовго до падіння радянської імперії Петро Яцик вклав гроші у проекти фундаментального для Української держави значення: видання історичних творів М.С.Грушевського, створення вільної української енциклопедії, започаткування дитячого конкурсу української мови, спрямованого в майбутнє нашої держави. Сума його пожертв на українські дослідження у  найпрестижніших університетах США і Канади і в інших країнах західного світу перевищує 16 мільйонів доларів.

За багатолітню меценатську діяльність Указом Президента України Л.Д.Кучми Петра Яцика нагороджено «Почесною відзнакою Президента України» у 1996 р. та орденом князя Ярослава Мудрого до його вісімдесятиліття (2001 р.).

У листопаді 2000 р. стартував перший Міжнародний конкурс знавців української мови, метою якого є утвердження української мови як державної в Україні та популяризація у світі. Організатором конкурсу є Ліга Українських меценатів, яку організував Петро Яцик. У 2009 році відбувся десятий конкурс.  

За повідомленням організаторів, у конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика щороку бере участь до 5 мільйонів школярів та студентів з 27 країн світу.

У цьому році конкурс під загрозою зриву: до цього часу немає наказу міністра освіти й науки про його проведення.

Петро Яцик був будівельником у широкому смислі слова. Він будував не тільки житлові комплекси і промислові об’єкти. Він заклав фундамент для утвердження української мови, для її відродження. Невже ми допустимо, щоб цей фундамент зруйнували?

Підготовлено за джерелами:

1. Вікіпедія. Петро Яцик. 

2. Ю. Щербак. Уроки Петра Яцика  

3. Олена Ремовська.  Конкурс знавців української мови імені Петра Яцика може не відбутися 

Українофобія

Не бійтесь заглядати у словник:

Це чистий яр, а не сумне провалля.

                                     М.Рильський

Українофобія (антиукраїнізм, україноненависництво) – є досить поширеним сьогодні явищем як в Україні, так і за її межами, яке використовується певними силами з метою цілеспрямованого розпалювання ненависті до українців, як засіб досягнення своїх політичних, загарбницьких та імперських цілей та амбіцій.

Словники радянського періоду значення цього слова не пояснюють.

Вікіпедія – вільна енциклопедія – говорить, що українофобія – це злісна ворожість до українців як народу, їх культури, мови, або до України, як держави.

Вважається, що українофобія є різновидом ксенофобії та расизму – ненависті до незнайомого чи чужого і спостерігається серед народів, які жили в контакті з українцями в колишньому СРСР чи інших місцях. Ненависть до українців проявляється в різних формах: у використанні образливих етнонімів, у стереотипному приписуванні цілому народові окремих, негативних рис тощо.

До  українофобії також відносяться намагання розглядати Україну як частину російської держави, український народ – як частину російського, а українську мову – як наріччя російської мови. Українофоби заперечують право українців на існування як окремого етносу.

Українофобія – явище не нове. Зародилося воно ще в Московській державі, набрало сил і змужніло в Російській імперії.  Цією хворобою страждав Сталін. У роботі «Жнива скорботи» (1987) про голод в СРСР початку 1930-х років Роберт Конквест відмічає, що ще радянський дисидент академік Андрій Сахаров писав про українофобію «вождя».

І в ХХІ столітті (на думку деяких російських та українських журналістів) росіянам нав’язується негативне відношення до України завдяки потужній проурядовій пропаганді. Ряд українських дослідників відмічає, що у  Російській Федерації спостерігається поширення українофобії й насаджування ненависті до українців та України. На прояв українофобії у Росії звертають увагу також багаточисельні заяви українських общин РФ. У деяких з них українофобія характеризується як державна політика цієї країни.

«Новосибірськ, 29 січня 2006 р. національно-культурна автономія українців міста Новосибірська (НКАУ) розповсюдила заяву з пропозицією провести в Росії і на Україні кампанію суспільного осуду журналістів, які розпалюють в ЗМІ національну ворожнечу і ненависть. НКАУ м. Новосибірська вважає, що зміст і публікація нижче перерахованих творів в ЗМІ РФ найбільш принижує національну і людську гідність етнічних українців, що проживають в Російській Федерації. На першому місці статті головного редактора групи ділових журналів «ІД Родіонова» Георгія Бовта («Війна з хохлами» від 16.01.2006 і «Хохли як двигун прогресу» від 18.04.2005), опубліковані на www.gazeta.ru. На другому місці спецпроект РІА «Новий Регіон» від 18.01.2006 (генеральний директор проекту Олександр Щетінін, головний редактор Юлія Шатова) «Що сибірякові дарма, для хохла – смерть», розміщений на www.nr2.ru. На третьому місці стаття тележурналіста Михайла Леонтьева («Україна – наша країна, і там повинні бути наші політичні сили» від 13.01.06), опублікована на www.km.ru.»  

Ці та інші публікації та висловлювання підігрівають українофобські настрої і в Україні. Під впливом певних політичних рухів Росії спостерігається поширення українофобії в Криму. Коли їдеш по Кримському півострову, то маєш змогу побачити багато українофобських написів, серед яких найм’якішим є "Хохли, убєрайтєсь прочь!" або закреслені і замальовані таблички з написами державною мовою (!). Аналогічну картину можна побачити і в іншому причорноморському місті – Одесі.

Ще одним з прикладів експорту українофобії в Україну є Євразійська Спілка Молоді – радикальна молодіжна організація, яку спонсорує Євразійський рух (Росія). Ця організація відкрито не приховує своєї ненависті до України та закликає до порушення територіальної цілосності країни. В деяких регіонах України рішенням суду діяльність цієї організації була заборонена.

Не меншу ненависть до українців та України проявляють і так звані антинацистські формування ("анті фа" – антифашисти), які за ідеологічними ознаками та діями можна віднести ло нацистських.

Показовим фактом поширення українофобії в Україні є й те, що комуністична партія України не тільки не засуджує прояви українофобії, але й у своєму інтернет-виданні розповсюджує українофобський твір Василя Шульгіна «Українствующіе і ми».

Про «особливу любов» комуністів до українців та України свідчать останні факти, наведені в багатьох Інтернет-виданнях, зокрема в газеті «День» від 08.10.10, «Пан бібліотекар» від 10.10.10 та інших. Під заголовками «Атавізми радянщини: «червона мітла» в національній бібліотеці» (День), «Комуністи атакують ОНБ ім. Горького» (Пан бібліотекар) видання помістили матеріал про грубе втручання одеських комуністів в роботу Одеської національної бібліотеки ім. М. Горького, яку звинуватили у пропаганді «націоналістічєской» літератури під час проведення щорічної Всеукраїнської виставки «Українська книга на Одещині». Був навіть депутатський запит (24.09.10) до Міністерства культури і туризму з вимогою пояснень щодо «пропаганди націоналістичної та ксенофобської літератури в бібліотеці імені Горького міста Одеси». Варто нагадати, що саме комуністи є ініціаторами встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі і виступають з ініціативою встановлення подібного пам’ятника в Одесі.

Українофобія у сьогоднішній Україні процвітає. За вживання української мови на робочому місці працівника може звільнити приватний підприємець. Наприклад, взимку 2010 року підприємець з Павлограда Дніпропетровської області звільнив 18 працівників приватної фірми тільки через те, що вони розмовляли українською мовою!

Як повідомило Інтернет-видання «Народна правда» 19.09.2010 Д. Повалій – син відомої української співачки – звільнив домробітницю за... українську мову.

Крайнім проявом українофобії є вбивство чоловіка у райцентрі Гайворон на Кіровоградщині влітку 2010 року тільки тому, що він розмовляв рідною мовою.

Так що ж таке українофобія в Україні сьогодні? Расизм? Нацизм? Фашизм?

На даний момент відповіді не має, але далі зволікати теж не можна. Потрібні рішучі дії громадськості, всіх українців в широкому смислі слова (жителів цієї країни) і обов’язково при підтримці усіх гілок  української влади. 
Від нас самих залежить, чи нас будуть і далі звільняюти і убивати  за рідну мову, чи ми будемо господарями у своїй хаті!

Джерела, посилання

1. Вікіпедія – вільна енциклопедія. 15/10/2010.      Українофобія

2. Википедия – свободная энциклопедия. 15.10.2010.  Украинофобия

3. День  8.10.2010  Атавізми радянщини: «червона мітла» в національній бібліотеці  

4. Сайт Клич нації.  21.09.2010. Вбито за рідну мову… 

5. Пан бібліотекар.  10.10.2010.  Комуністи атакують ОНБ ім. Горького  

 6. Слово наше рідне – слово українське! 16.02.2010. Звільнено 18 працівників приватної фірми через те, що вони розмовляють українською!  

7.     Народна правда 19.09.2010  

8.  Сайт Гельсінської спілки з прав людини. 15.10.2010.   Українофобія – не расизм?